ПРО ЗЛІ ЯЗИКИ, І ЗАХИСТ ВІД НИХ

Щоб виростити дерево, треба запастися терпінням не на один рік. А щоб виховати дитину, треба ще більшої терплячості. Добре, якщо на допомогу нам у слушний час приходить у спілкуванні з тим, хто гірко плаче, побутова конфліктологія і життєва мудрість.

- А мені Толик сказав, що я погано малюю, і що моїми малюнками треба розпалювати грубку, - плаче Іванко, дев'ятирічний син моєї подруги, на чиї дивовижні роботи я можу дивитися довго - довго ...

- Раз плачеш, мабуть, будеш палити? - спокійно питаю я.

- У нас немає грубки, але я їх порву, всі малюнки порву, - тихо шепоче хлопчик.

- Маєш право. Я не знала просто, що ти малюєш для того, щоб подобатися Толику. Думала, що ти щасливий, коли змішуєш свої фарби, шукаєш сюжети, проводиш довгий час у студії ...

- Я щасливий! Дуже щасливий! - погоджується Іванко, витріщивши на мене великі розумні очі.

- Тоді запам'ятай раз і назавжди, що життя складається з тих, хто щасливий, коли щось створює, і з тих, хто щасливий, коли руйнує створене іншими ...

Тебе чекає попереду дуже багато заздрісних «толиків», котрі будуть намагатися зруйнувати все, що ти створив, або назавжди відбити у тебе бажання створити хоч щось ...

І якщо ти будеш допомагати їм, слухняно знищуючи все, що їм не сподобалося, ти нічого не досягнеш ...

Ти будеш довічно обслуговувати цих заздрісників, кожен з яких точно знає, як треба малювати, але нічого не намалював ... знає, як писати, але нічого не написав ... знає, як лікувати, навчати, перемагати на Олімпіаді і навіть управляти державою ... але нічого цього не робить в реальності.

- Чому? - Іванкові сльози висохли.

- Тому що не вміють, - усміхаюся я, - а ті, хто вміє, знають, яка це праця, ні за що не стануть критикувати митця з такою злістю.

Можуть сказати, що їм незрозуміло, що твої твори далекі від них, але ось що треба їх спалити – таких порад вони ніколи тобі не висловлять. Розумієш?

- Я не буду палити ...

- Вірю. Продовжуй малювати, навіть якщо «толіки» будуть дружно тебе зупиняти ...

Чудові Іванкові картини продовжують своє життя, від чого я отримую велику радість ...

І буду рада набагато більше, якщо вбережу ще чиюсь творчість від всюдисущих заздрісників, що маскують часто свої емоційні помиї за доброзичливість, щедро поливають ними чужі творчі голови, користуючись стандартним поясненням типу «це моя думка» ...

Думка не знищує, не принижує,  не знецінює, не виносить каральні вердикти там, де немає експертного рівня оцінки твору...

І вже точно не вказує, що робити з ним, коли твір митця не припав комусь до душі ...

Вони, митці, приймають або не приймають те, що бачить ...

Так що женіть у шию усіх заздрісників - критиканів і продовжуйте свою творчу працю!

Автор - Ліля Град

Фото – ілюстративне

За джерелом:

https://www.facebook.com/do16i/photos/a.299367450489792/1009765676116629