ДОНОРСТВО КРОВІ У МОЇЙ ДОЛІ...

Червонохрестівцям, котрі мають по 10 і більше років стажу, є про що розповісти молодим працівникам

Товариства. Прикладом цього може послужити розповідь Наталії Візнюк з Червоного Хреста Буковини.

Напевно, більшість з моїх друзів бачили це фото не один раз, але я хочу його знову опублікувати і трішки розповісти, чому ця згадка, особисто для мене, є особливою.

Фото зроблене ще у 2013 році. Я лише розпочала свою роботу в Чернівецькій обласній організації Червоного Хреста.

Залучення населення до донорства крові та її компонентів - є невід'ємним і незмінним напрямком діяльності Червоного Хреста не лише в Україні, а й у цілому світі.

Для мене все було новим, хвилюючим і незвіданим. Багато нової інформації, нових людей і історій.

На фото зафіксований перший мій благодійний захід в Червоному Хресті, до якого готувалась не один день. Він був організований у відділенні трансфузіології лікарні швидкої медичної допомоги, для буковинців просто – шпиталь на Фастівській.

Хто зі мною працює, той знає, що я завжди намагаюсь відповідально підходити до будь-яких поставлених завдань і дуже хвилююсь, щоб все пройшло вдало.

Напередодні я хвилювалась неймовірно, а коли ми з колегою о 8 ранку прибули до відділення, до нас підійшла, як завжди, привітна Анжеліка Володимирівна, на той час, вона займала посаду завідувача відділення, і лагідно усміхаючись, пам'ятаю наче це було вчора, сказала: "Наталочко, на 10 годину прибудуть журналісти з телебачення, треба буде дати коротке інтерв'ю".

Знаєте, від 8 до 10 години у мене перед очима наче все життя промайнуло, настільки мені було страшно.

Донорів в той день було дуже багато, потрібно кожному приділити увагу, а я лише те і роблю, що думаю: "Боже, що мені говорити? А якщо я щось не те скажу? І знову, ЩО МЕНІ ГОВОРИТИ?"

Все вийшло краще, ніж я собі надумала. Повірте, негативних варіантів в голові було набагато більше, та мої передбачення не справдилися, за що я вдячна долі.

Після того дня таких спільних заходів було проведено незлічену кількість разів на базі Чернівецького обласного центру служби крові, чи під час наших спільних виїздів в райони.

На урочистостях, коли потрібно сказати декілька слів про донорство, чи про роботу колективу Центру служби крові, я завжди повторюю, що це єдиний медичний заклад, куди я заходжу без хвилювання.

Завжди привітні й усміхнені співробітники, тепла атмосфера затишку і добра, а також наші герої - донори, котрі очікують своєї черги, щоб поділитися частинкою своєї крові і дати можливість жити тим, хто в операційних за нього бореться.

Той далекий день надихнув мене і закарбувався в пам'яті.

Просто знову залишу це фото тут.

Дякую, що приділили хвилину часу, щоб прочитати мій спогад.

Довідково:

Доки спогад  Наталії  Візнюк верстався у випуск новин на цей сайт, Анжеліка Володимирівна Каланча, про яку вище йшла мова у розповіді, написала  такий коментар: «Дякую Наталії Візнюк за приємні спогади! Працюючи 16 років завідувачем відділення трансфузіології Лікарні швидкої медичної допомоги, завжди мала змогу творити добро! Можливо, і не знаючи кому врятуєш життя....Тільки спільними зусиллями ....».

Фото – Наталії Візнюк та Анжеліки Каланчі /Facebook

За джерелами:

https://www.facebook.com/photo?fbid=4757365127625821&set=a.1171245356237834

https://www.facebook.com/photo?fbid=1170845573373085&set=a.763275544130092