ОСВЯЧЕННЯ  КОШИКІВ

Репортаж з освячення фруктів на свято Преображення Господнє (Яблучного Спаса) у церкві св. Андрія у Львові.

Робочий  день у мене розпочався привітанням з Преображенням Господнім, яке по соцмережах надійшло на мою сторінку із м. Умані, що на Черкащині, від колеги, голови Уманської МРО ТЧХУ Валентини Чорної. Подякувавши їй за таку ввічливість, почала думати як влаштувати так, щоб без шкоди для повсякденних справ, і собі побувати у храмі з нагоди свята.

Це можна було зробити тільки в обідню перерву, тобто після третьої Служби Божої. Таку послугу вірянам роблять у Львові отці - василіяни, які опікуються з 1990 р. церквою св. Андрія, що був раніше костелом. До того ж будівля розташована у самому центрі міста. Тож о 13.00  вони розпочали на церковному подвір'ї церемонію освячення фруктів і польового зілля.

Та спокійно стояти у рядах з кошиками і чекати на свою чергу на посвяту мені ніяк не випадало. Згадався колишній фах журналіста, коли для редакцій газет, радіо і телебачення ходила робити репортажі і вирішила сфотографувати кілька колоритних сцен, які яскраво висвітлювало сонце, і вони самі так ніби аж просяться у фотооб'єктив. Таким чином у мій репортаж потрапили Анна-Марія (зліва) та її подруга Алла (справа), котрі є одинадцятикласницями ЗСШ-42, що розташована у Личаківському районі м. Львова. Вони з паралельних класів, але на посвяту кошиків прийшли разом.

Кожен репортаж має свого героя. Для мене ця дівчинка стає ніби маленьким живим промінчиком нинішнього пишного свята, своєрідного гімну природі, яка обдаровує всіх нас щедрими життєдайними дарами осені. Звати дівчинку Софія. З 1-го вересня піде у 2 клас.

Неподалік бачу маленького хлопчика, котрий приїхав з батьками освятити для родини у храмі кошик з фруктами.

Як багатолітній працівник Червоного Хреста, автоматично шукаю очима у святковому натовпі своїх підопічних. Наперед знаю, що вони тут обов'язково повинні бути. Справді, ось там далі від мене бачу, як з букетиками польового зілля сумирно стоять мої підопічні...Кланяємося одне одному, але до розмови не стаємо. Чекаємо на посвяту...

Священик підходить до рядів, де і мій прилаштований букетик чекає з іншими на свячену воду.  Вимикаю свій смартфон, і відчуваю, як з кропила зриваються краплини холодної освяченої води і розлітаються міріадами  урізнобіч над нашими головами і приготовленими для урочистої церемонії дарами природи.

Минула мить - друга…Посвята закінчена. Можна розходитись…Перші - пішли, другі - за ними, а я чогось зволікаю...Інерція? Не хотілося прощатися зі щастям, яке ось так посеред робочого дня завітало до мене у душу? 

...І справді, - стається диво: юні продавці, мої волонтери, котрим не поталанило спродати свої букети з полину, квітів і фруктів, пропонують мені їх взяти з собою. «Дякую, це неможливо! Я вже купила три букетики для себе і для дітей…Та і гривні у мене закінчилися…». «Та що ви, ми даруємо вам все це безкоштовно, щоб ви у Червоному Хресті роздали їх тим, хто нині не зміг прийти сюди на посвяту особисто!»

Цим вчинком юні волонтери надихнули мене на нову благодійну акцію: Справді, якщо до цих букетів, що мені подарували сьогодні, та додати кошики з фруктами, то чим не подарунок і своєрідне привітання зі святом Преображення хоча би нашим ветеранам Червоного Хреста, що вже на заслуженому відпочинку? Ось з волонтерами і проведемо таку спільну акцію, яка спонтанно зародилася біля церкви св. Андрія.

Фото – авторки та Марка Маслянка, шестикласника

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м.Львова ТЧХУ,

членкиня президії Львівської обласної організації ТЧХУ,

членкиня Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України