ШАНУЮЧИ ПАМ'ЯТЬ ПОЕТА
![](/avatar/250/121-7615.jpg)
Микола Петренко був великим другом Червоного Хреста, про що ми неодноразово повідомляли.
У чергову річницю закінчення Другої світової війни – відвідали його вдову, Галину Вікторівну.
Місія привітання від Червоного Хреста випала Ірині Апостолюк, голові Личаківської РО м. Львова ТЧХУ, та Василю Гурмаку, професору кафедри монументально - декоративної скульптури Львівської національної академії мистецтв, Заслуженому діячеві мистецтв України, члену президії Личаківської РО м. Львова ТЧХУ.
![](/avatar/250/123-7719.jpg)
Так як Галина Вікторівна 1938 р.н., то їй надали допомогу продуктовим і гігієнічним наборами, які у Львів доставили з НК ТЧХУ.
![](/avatar/250/124-7784_kopija.jpg)
Після виконання необхідних формальностей, візитери і господиня помешкання згадали Миколу Петренка добрим тихим словом.
![](/avatar/250/125-7991.jpg)
Василь Миколайович запропонував встановити на могилі видатного українського поета пам'ятник, замість дерев'яного хреста, яким вона позначена.
![](/avatar/250/126-0987.jpg)
Пропозиція Ганною Вікторівною була зустрінута позитивно, але літературна праця не зробила з Миколи Петренка мільйонера і коштів на це у даний час у його родини немає. «Залишається лише один шлях, звернення до громадськості», - констатував Василь Миколайович Гурмак.
![](/avatar/250/127-0791.jpg)
Завершивши свою місію, візитери проходили мимо липи, яку дуже любив поет Микола Петренко. Вона навівала йому сюжети нових віршів, була його улюбленицею серед усіх дерев, які ростуть у Львові.
![](/avatar/250/128-1-index.jpg)
Микола Петренко - народився у 1925 році в м. Лохвиця Полтавської області в сім'ї робітника.
Під час Другої Світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував покарання в концтаборах. Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори на Камчатці в СРСР.
У 1951 р., закінчив факультет журналістики Львівського державного університету.
Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші.
Похований 13.10.2020 р. на полі 51 Личаківського цвинтаря у Львові.
Перша поетична збірка Миколи Петренка «Дні юності» вийшла у 1957 році, а у 1963 році у видавництві «Дніпро» побачила світ його друга поетична збірка «Суворі береги».
Микола Євгенович Петренко є автором понад 100 книг: поезій, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів (всього до 200 пісень, деякі з них визнані кращими піснями року).
А ще він автор кількох п'єс та лібретто музичних вистав, які ставилися переважно на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та ін.
Видано кілька пісенних збірників – пісні відомих композиторів на слова М. Петренка: «Намалюй мені ніч», «У терновий вінок героям», «Калина, покровителька любові», «А ми дітки, пташки ранні». Всього до двохсот пісень, деякі з них визнавалися переможцями конкурсів, кращими піснями року.
Із перекладів варто відзначити книгу польських фрашок, але особливо – авторів, чия доля зводила перекладача за дротами фашистських концтаборів: це Яків Шудріх та Луїс Фюрнберг та ін.
Був активним членом клубу колишніх в'язнів фашистських таборів і сталінських гулагів, що створений при МСЦ Львівської ОО ТЧХУ.
Фото – прес-служби ЛОО ТЧХУ
Прес-служба Львівської ОО ТЧХУ
|