ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД – ПЕРШИЙ КРОК ДО ВЛАСНОЇ БЕЗПЕКИ

Інструктор з виживання Сергій Вишневський: Всі знають, як виглядає

 останній смартфон iPhone. А варто знати, як виглядає протипіхотна міна.

Ветеран, інструктор з виживання, маскування, тактики малих груп, боєць підрозділу "Аеророзвідка БВ" Сергій "Добрий" Вишневський розповів УНІАН, чому впевненість, що від військової небезпеки можна буде втекти на авто або в літаку – утопія, навіщо мати в аптечці антибіотики та як надовго вистачить пачки гречки.

Соцмережі гудять – армія "експертів з евакуації" направо й наліво роздає поради, що робити у разі військового вторгнення Росії у глибокий український тил. І, судячи з цих порад, голови українців забиті стереотипами, які навряд допоможуть вижити у разі небезпеки.

Безумовно, обговорення таких планів допомагає декому подолати панічні настрої. Але варто все ж уявляти, що насправді звалиться на наші плечі, щоб не переоцінювати свої сили. Яка поведінка може стати фатальною у разі небезпеки, УНІАН розпитав інструктора з виживання Сергія "Доброго" Вишневського.

Нервове очікування посилення російської агресії змушує українців подумки вже пакувати "тривожні валізки", будувати "схрони" в лісах та готуватись до партизанщини. Яка основна їх помилка?

Я бачу, як у людей існує переконання, що є якась організація – чи державна, чи міжнародна – яка, як пожежники, просто чекає "пожежі", а потім усіх врятує. Тобто люди вірять, що є хтось, хто займаєтеся захистом цивільного населення.

Вони думають: "Ми їх зараз не бачимо, а як тільки все трапитися, вони запрацюють. Хтось же відкриває пункти обігріву!". Так, служба ДСНС інколи дійсно робить пункти обігріву. ДСНС мають рятувати людей, коли стаються якісь лиха – повені та інше.

Але ресурс в ДСНС  дуже обмежений. І вони у жодному разі не розраховані на евакуацію міста, навіть невеликого.

Чи багато людей, за вашими спостереженнями, впевнені, що їм вдасться, скажімо так, "перечекати"?

Дійсно є такі стереотипи. "Я поза політикою", "Якщо, я нікого не чіпаю, мене теж чіпати не будуть", "Мене не цікавить війна, не хочу про це думати!"... Це найбільша біда нашого суспільства. Ти - не сторонній глядач абсолютно. 

У всіх військових конфліктах основні втрати - дев’ять з десяти - це цивільне населення. Є жахливі цифри: після Другої світової війни від локальних конфліктів загинуло 10,5 млн, але лише 0,5 млн – військові, близько 10 млн - цивільне населення.

Статистика каже, що з цих дев’яти загиблих – третина загине від ударів артилерії, ще третина від насильства (навіть між собою), від шаленої кулі, хвороби, голоду, холоду, відсутності медичної допомоги... І ще третина загине на мінах.

Мінна небезпека - це не про те, що не можна заходити за табличку "Небезпечно, міни". Існує дистанційне мінування, коли ударами ГРАДу, авіацією можна замінувати, можна за 120 км влупити, й буде мінне поле.

Люди дупля не відбивають, як це виглядає: що можна посунути палкою у бік, а що - у жодному разі чіпати не можна.

Зазначу, всі знають як виглядає останній iPhone. А чи знають як виглядає протипіхотна міна? А їх мільйони можуть бути розкидані противником. 

Багато хто думає, що сяде в машину й поїде подалі від війни. Що не так з такою концепцією?

Це розповсюджена помилка - переоцінка власної швидкості, мобільності. Люди в великих містах чомусь вважають, що якщо щось почнеться, то можна буде сісти в машину, набити чимось (!) багажник і кудись (!) поїхати.

Тобто для людей евакуація – це щось на кшталт останньої частини "Безумного Макса", де всі їдуть, стріляють, і над усім цим - гітарист з полум’ям!

Немає розуміння, що, наприклад, у Києві лівий берег Дніпра з правим з’єднує всього кілька мостів. Якщо вони будуть зруйнований, все, ти нікуди не їдеш, ти залишаєшся на лівому, можливо окупованому березі.

Якщо ти на правому, то уяви, як декількома трасами ломиться декілька мільйонів людей. Це колапс. Хтось зламається, хтось стукнеться, фура перевернеться поперек дороги - все, без крана не витягнеш… Також є варіант – закінчиться паливо, і його ніде не купиш. Або зламається машина. Або відберуть твій джип на блок - посту, скажуть: "Для війни треба. Ось розписка, підеш у військкомат, компенсують після війни". І це буде цілком законно – для військових потреб можуть взяти мікроавтобуси, повнопривідну техніку… У нас величезний дефіцит авто.

До речі, напевно, багато хто і не думає безпосередньо про дорогу, адже збирається полетіти першим рейсом деінде.

Так, багато хто думає: "У мене є картка з баблом, я приїжджаю у "Бориспіль" чи "Жуляни", купую квитки, скажімо, в Португалію, і все, буду там віддалено працювати, продовжувати веселе життя зі смузі". А тут - хоп - ніхто не літає. Небо закрите, або десант падає на ці "Жуляни", щоб забезпечити повітряний міст, замість зручних пасажирських - карусель ІЛ, щоб вивантажити більше військових ближче до центру…

Тому – "Я полечу" - це утопія. Можливо, взагалі пішки доведеться топати, тягнути на собі сім’ю. Твої діти, яких ти зараз не можеш загнати до дому з парку, скажуть: "Ніжки болять". І ти будеш думати, що робити - нести на собі, шукати тачку, санки (вони будуть взимку на вагу золота), залишатись…

Якщо доведеться пішки тупати з Києва до Житомира, з речами, з дітьми на руках, то похід буде тривати 5-6 днів. Днями, питав у знайомого: "У тебе є взуття для того, щоб тиждень йти по 30 км на день?" - "Так! Є чоботи". Я дивлюсь, а там стилізоване під спортивне взуття, яке розірветеся у перший же день. Такі дрібниці вбивають. Відлетить підошва, він перемотає себе чимось, але ноги змерзнуть, почнеться обмороження, гангрени…

Таких людей, на жаль, буде дуже багато. 

За вашими спостереженнями, люди мають хоч якесь розуміння, що доведеться зіткнутися з перебоями зі зв'язком, можливо, з відсутністю Інтернету?

Мене вбиває стереотип про те, що зв’язок збережеться. Люди думають: "Я зателефоную", "Я подивлюсь в Інтернеті"... До речі, цей стереотип є у ДСНС! Я бачив їх інструкції, це вибух мозку: "Нікуди не виходьте, сидіть дома, дивіться телевізор, там вам все скажуть". Припустимо, вдома є телевізор і телебачення працює, студії не евакуювали (журналісти теж не дурні і зрозуміють, що треба звалювати), але електрика пошкоджується елементарно. Крім того, ТБ, мобільний зв’язок, можуть бути заглушеними. Тобто телефон може стати просто пластмасою. Та й рація, як зв’язок з далеким пунктом, не варіант. Адже, якщо ти на Троєщині, а сім’я на Святошино, вона не допоможе… 

Зате всі перевірили ще раз свої запаси круп!

Людина дивиться, що в неї ще є три пачки гречки з першого локдауну, та думає: "О! Є запас їжі!". Але людина кожен день з’їдає кіло готової їжі. Пачка гречки - це на три дні. Крім того, її ж треба приготувати. Як це зробити, коли електрика зникне, газ перестане з труби йти? Воду, яка зараз тече з крана, треба буде на свій сьомий поверх тягнути бозна-звідки. І її треба буде багато. Як вам принести двадцять літрів на день?

Хтось думає: "Буду сидіти у квартирі, у вікно дивиться на ту війну". Ніхто не думає, що не буде працювати каналізація, треба буде або на вулицю бігати, або ще щось вигадувати…

Люди не бояться опинитися в окупації, мовляв, "ну, жили під Радянським союзом і непогано жили". У людей немає розуміння що той СРСР і ця РФ - абсолютно різні держави. Росія телевізійна геть відрізняється від реальності. ФСБ вже готують підвали, чеченці готуються "віджимати" майно… У "сірій зоні", зоні бойових дій, цивільній людині взагалі робити нічого. Немає будиночка, який захистить від прильоту артилерійського снаряда 152 мм.

Але ви ж бачили плани деяких українців втечі за кордон?

Вбиває, коли хтось думає, що Польща їх прийме. Уявіть, навіть якщо поїде 10% населення - це чотири мільйони біженців.

Я всім кажу, що наші сусіди заблокують кордон, і чую: "Як же вони заблокують?" Як заблокували арабів! Якщо буде бажання, ресурс - заблокують. "Берлінську стіну" за ніч встановили, зараз за кілька годин на кордоні з Польщею буде "велика китайська стіна".

Куди діти ці чотири мільйони людей? Допомога міжнародних організацій, типу Міжнародного комітету "Червоного Хреста" - капля в морі. Львів? Тернопіль? Села? Спрацює синдром "Нових Санжар". Будуть люди, які скажуть: "Не пустимо до себе. Село закрите. Йдіть далі".

Я бачив у березні 2014 року спонтанні блок-пости. Чуваки з сусіднього села зібрались, взяли двостволки, "бахнули", щоб не замерзнути, знайшли трактор, перекрили дорогу та сидять, зупиняють всіх: "Куди їдеш? Що везеш?". І таких може бути багато.

Взагалі без централізованої влади буде "Дике поле" у найгіршому виді.

Як вважаєте, чи багато людей збирає не лише "валізу", але й аптечку?

На жаль, у нас навіть у лікарів немає розуміння екстреної медицини. Загалом люди уявляють, що аптечка - це те, що лежить вдома у ящичку, чи у дверцятах холодильника: "Мені ж цього завжди вистачало". Мислення мирного часу буде вбивати. Про антибіотики зараз кожен третій розкаже, що їх не можна вживати, але в польових умовах без них загнешся.

Війна – концентроване життя. Там інша швидкість. Маленька проблема миттєво стає величезною. Зараз застудив вухо - зайшов в аптеку. А, коли немає аптеки? Тебе далі роздуває. Уявіть, що не буде ніякої медичної допомоги. Зуб, який розболиться - величезна проблема, яка буде вирішуватися плоскогубцями.

Які стереотипи ви особисто вважаєте найнебезпечнішими?

Є стереотип, який й у мені поки що живе, що не буде застосована зброя масового ураження. Тобто навіть у військових немає розуміння, що може початися те саме, що, свого часу, в Алеппо. Та насправді, коли росіяни упруться в нашу лінію оборони та зрозуміють, що без цього не пройдуть далі, вони вдарять.

Наприклад, тактична ядерна зброя прописана в їх доктрині, вона може застосовуватися у локальних, міських боях. Командир рівня комбата може прийняти рішення про застосування тактичної ядерної зброї, і у них є ці ресурси.

Або газова зброя – її повно. В Алеппо застосовували, вбили кілька десятків людей за раз. Якщо територіальна оборона закопається, займе підвали, то один удар газовою зброєю - і немає укріпленого для оборони району.

Від термобаричного вибуху "Буратіно" не сховаєшся. Ворог не хоче цих "кіношних" зачисток, коли ти біжиш по будинку, а тобі під ноги викочується граната. Це поліцейські операції. Російські військові роблять по-іншому: будинок розх*****ать артилерією, а потім в руїни підуть подивитися, хто там був. Треба "Піоном" буде бахнути по кварталу – бахнуть.

У цьому контексті, до речі, є ще один стереотип – що по біженцях стріляти не будуть. Що, мовляв, вони будуть у безпеці, якщо візьмуть біле простирадло, намалюють на ньому червоний хрест… Нагадаю, що у Сирії росіяни бомбили табори біженців, в яких стояли намети Червоного Хреста. Мета - залякати, забити дороги, збільшити хаос, щоб біженці йшли в інші країни. Або така причина - хочеться відпрацювати удари авіації…

У наших людей тотальна недооцінка небезпеки та переоцінка власної мобільності, підготовленості. Виняток - 1,5 млн переселенців. Це – найадекватніші сьогодні люди, без стереотипів та з розумінням того, що треба робити.

Автор - Влад Абрамов

Фото – Фейсбук Сергія Вишневського

За джерелом:

https://www.unian.ua/society/instruktor-z-vizhivannya-sergiy-dobriy-vishnevskiy-vsi-znayut-yak-viglyadaye-ostanniy-iphone-a-varto-znati-yak-viglyadaye-protipihotna-mina-novini-ukrajini-11680105.html