ВТЕКТИ ВІД ВІЙНИ

Львівська ОО ТЧХУ чергує на прикордонному пункті пропуску

«Смільниця - Кросценко» з початку бойових дій цілу добу – вдень і вночі.

На прикордонному пункті пропуску «Смільниця - Кросценко» випало мені побувати вперше навесні 2020 р., коли він призупинив свою роботу. До його закриття добова пропускна спроможність становила в середньому 6000 осіб, легкових автомобілів – до 2000, вантажних автомобілів – до 100, автобусів – до 100. Закриття кордону у Смільниці завдало тоді багато клопотів місцевій владі і, звичайно, партнерам з Бещадського повіту у Польщі. Найгірше було туристам, котрі мали робити великий гак, щоб через Шегині потрапити до Польщі.

Нині тут все по іншому. Людей – море. Автомобілів – також. Десь за 20 м від польсько-українського кордону – намети з червоними хрестами. Це подарунок від Польського Червоного Хреста. В наметах - пункти обігріву і харчування Львівської ОО ТЧХУ.

Привіз мене сюди на власному авто п. Олег, волонтер Червоного Хреста Львівщини, з котрим ми познайомилися у штабі гуманітарної допомоги ЛОО ТЧХУ.

Не гаючи часу, після приїзду у Смільницю, п. Олег відразу включився у роботу, взявшись розвантажувати наш автомобіль з гуманітарною допомогою, і передавати її черговим волонтерам.

Зазначу, 7 березня, біля пункту перетину кордону чергували волонтери - червонохрестівці Уляна, Володя і Таня.

Троє молодих людей, мешканців Львова, приїхали сюди, за 120 км від дому о 8.00, щоб виконати свою громадянську місію: годувати подорожніх, котрі з дітьми втікають від обстрілів і бомбардувань у своїх містах на сході і в центрі України.

Крім їжі, волонтери роздають приїжджим гігієнічні набори, пледи, як треба, то й іграшки дітям. Кінець їхньої зміни – о 20.00.

Приємно усвідомлювати, що світ підтримує Україну, надаючи притулок тим, хто рятується від війни. У перший тиждень кількість українських біженців, за підрахунками ООН, сягнула мільйона. На сьогодні їх уже 2 мільйони.

Найчастіше їдуть до сусідніх країн – Польщі, Угорщини, Молдови, Румунії та Словаччини. Проте до прийому тимчасово переміщених осіб з України готові й інші країни світу.  Як знаємо із ЗМІ, у країнах ЄС громадяни та резиденти України можуть жити, працювати, отримувати медичну допомогу, житло та освіту впродовж одного року. Якщо конфлікт затягнеться або повернення на батьківщину вважатиметься небезпечним, цей термін можуть продовжити ще на два роки. Для перетину кордону достатньо мати будь-яке посвідчення особи з фотографією або закордонний паспорт. Інші країни теж послабили вимоги до вʼїзду.

Оскільки Україна оголосила мобілізацію, з країни не можуть виїжджати чоловіки віком 18–60 років. Тих представників сильної статі, хто про це не знав або забув, прикордонники чемно повертають назад до дому.

За одну тільки добу, 7 березня, державний кордон України на західній ділянці перетнули майже 132 тисячі осіб та приблизно 13 тисяч транспортних засобів. Більшість подорожуючих – майже 90 тисяч людей – для виїзду обрали пункти пропуску на польській ділянці. У результаті цього тут значне накопичення людей та автомобілів.

Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон вкотре рекомендує задля швидшого перетину кордону скористатися пунктами перетину на кордоні з Угорщиною, вони наразі найменш завантажені (майже порожні), а також зі Словаччиною та Молдовою.

В той же час, я спостерігала і зворотній перетин кордону. Так, наприклад, 7 березня до України повернулися майже 14 тисяч осіб, з котрих понад 11 тисяч – громадяни України, в основному, чоловіки.

Пункти пропуску на західному кордоні, як я зазначала, працюють у цілодобовому режимі (крім ППр «Дзвінкове» на кордоні з Угорщиною, який працює з 8.00 до 24.00 год, див. -https://www.facebook.com/zahidnuy.kordon/posts/269193872057716).

За минулу добу на західних кордонах оформили майже 700 транспортних засобів з благодійними вантажами, велика частина з яких призначена для організацій Червоного Хреста України.

Червонохрестівці  отриманий благодійний вантаж сортують, маркують і відправляють за адресою призначення. Війна – велике випробування для кожного. Разом – ми нездоланні!

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ,

членкиня Львівської обласної організації НСЖУ