ВОСЬМИЙ  РЕЙС  МИЛОСЕРДЯ

Сьогодні, 24 березня, рівно місяць, як розпочалася війна. Ми не знаємо, скільки вона

 буде тривати. У середні віки війни в Європі  тривали по 30, а бувало, - і по 100 років.

За місяць роботи на одному із складів Львівської ОО ТЧХУ у мене вже є кілька нових друзів з числа водіїв, котрі регулярно приганяють з Польщі фури з гуманітарною допомогою. Серед них, батько і син Річард і Войчек Чуби, про яких я вже розповідала.

І ось вони знову у Львові. «Це наш 8-й рейс до Львова», - пояснюють вони про число своїх поїздок в Україну у цей вогняний для нас місяць війни.

Як і в минулі рази, вони і сьогодні пригнали дві фури. Одну – батько, другу – син. І знову, як минулого разу, у кузовах вантажівок речові і продуктові пожертви мешканців містечка Пшеворська, яке розташоване у Малопольському воєводстві недалеко від українсько - польського кордону.

Збір речей, продуктів харчування, гігієнічних наборів, іграшок для дітей, візочків для осіб з інвалідністю там організовано повулично. Люди приносять у тамтешнє відділення Червоного Хреста свої пожертви, де їх сортують, пакують у картонні коробки, і готують до відправлення.

Милосердя, справді, не знає кордонів. Воно є повсюдно. Воля народів до миру - непереможна!

Фото – автора та Войчека Чуба

Ірина Апостолюк