ВІЙНА І ЛЮДСЬКІ ДОЛІ  

15 листопада у Личаківській РО м. Львова  ТЧХУ був, як ми й обіцяли,

день видачі гуманітарної допомоги родинам вимушено переміщених осіб.

Через ракетний удар ворога по Львівщині день видачі гуманітарної допомоги вийшов у вівторок не таким продуктивним, як зазвичай.

Та це не завадило роботі і знайомству з незвичайними родинами, які хоч і обпалені війною, але зігріті милосердям суспільства і сміливо дивляться вперед. Одним з прикладів такої родини, є сім'я 61-річної Раїси Олександрівни Ульчик з Донеччини.

Сім'я  Раїси Олександрівни бере свій початок з 2014 р., коли після 242 днів оборони упав під натиском ворога Донецький аеропорт. У ЗМІ тоді написали: "Кіборги - витримали, не витримав - бетон". Та сиротами залишилося в той час багато дітей. Над чотирма з них жінка взяла опікунство – Ангеліною, Давидом, Марком і Владиславою. Всі вони – з різних сімей полеглих кіборгів. Але з того часу стали їй рідними.

Жили в селі біля Донецька. Молодші діти пасли індиків та гусей за селом, старші – овечу отару. Після 24 лютого довелося всю господарку роздати сусідам і виїхати в евакуацію до Львова, щоб ворог не зміг торкнутися хоча б одного волоска на голові дітей кіборгів.

Що думають робити далі?

Покаже час. Поки що треба дітей ставити на ноги. Давидові зараз 9 років, Ангеліні - 13, Владиславі – 16, а Маркові виповнилося недавно - 18.  Як самий найстарший з дітей, Марко вже працює і продовжує навчання. Чим тільки може допомагає молодшим.

Війна створила цю родину. Але вона безсила зруйнувати родинні стосунки, які склалися у ній за 8 років. Милосердя – творець людських доль, війна ж – їх руйнівник. Але ніколи зло не отримає перемоги над добром і співчуттям, що є основою людяності і гуманізму.

Фото – Личаківської РО м. Львова ТЧХУ

Пресслужба Львівської обласної організації ТЧХУ