ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ – ОСНОВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ

В Науковій бібліотеці ЛНУ імені Івана Франка відбулась 1 липня п.р. підсумкова дискусія

в рамках проєкту «Поміж без меж» під назвою «Writing Through Force/Писання через силу».

В останній дискусії воркшопу взяли участь: Марсі Шор – американська історикиня, професорка інтелектуальної історії Європи Єльського університету; Ярослав Грицак – історик, публіцист, професор Українського католицького університету, директор Інституту історичних досліджень ЛНУ; та Юрко Прохасько – літературознавець, публіцист, перекладач, психоаналітик, викладач ЛНУ ім. І. Франка.

Зустріч модерували:

Аліса Слотер (Університет Редлендс, Каліфорнія),

Юлія Сушицька (Оксидентальний коледж, Лос-Анджелес)

Андрій Лисенко (Львів).

Проєкт «Поміж без меж» постав з-поміж іншого як новий простір поза межами старих дискурсів і старих точок відліку. Його ініціатори намагаються побачити всіх сусідів України рівноцінно, але готові не обмежуватися лише Центрально-Східною Європою.

Власне, розмова точилася насамперед навколо поняття «Центрально-Східна (Середня) Європа» і застосовності її досвіду для України.

Юрко Прохасько представив есей «Моє життя в Середній Європі», в якому відзначив, що Середня Європа – це певні спільноти, які добре пам’ятають свій імперський досвід і добре розуміють міру і вимір відбитку, який зробили імперії. Важливо, щоб Україна потрапила в ту саму траєкторію і послуговувалася тими самими аргументами про належність до європейського простору, що й країни Центрально-Східної Європи. Проте після відновлення незалежності 1991 р. українська національна ідентичність виявилася недостатньо сильною, а шлях розвитку був радикально-східноєвропейським. Після Революції Гідності 2013–2014 рр., на його думку, Україна стала Середньою Європою в автентичному сенсі.

Ярослав Грицак у своєму виступі наголосив на тому, що Росія – це найбільше зло, і про нього ми мусимо розмовляти серйозно. Натомість Європа – це інвестиційний проєкт, який звільняє від зла. Основна загроза полягає в тому, що зараз вона не виконує цієї функції. Сучасний світ стає настільки складним, що це виходить за межі людського сприйняття. У ньому панує всеперемагаючий хаос, створюється вал неперевіреної інформації. Нинішня місія України, на думку Я. Грицака, полягає в тому, щоб упорядкувати цей хаос і надати йому сенсу.

Теперішня російсько-українська війна означає кінець постмодернізму. Вона вимагає нових наративів, європейських, але метафізичних. Професія історика виникла насамперед завдяки війнам, тож під час війни історик мусить писати так само, як і в мирний час, тільки краще.

У своєму слові Марсі Шор відзначила платонічну сутність європейськості. Вона передбачає дотримання прав людини, повагу до особистості, проте це досі залишається до певної міри утопією. Зараз відбувається відчутний технологічний поступ, але навіщо він потрібен, якщо не супроводжується позитивними змінами у суспільній сфері? Втім, мусимо вірити, що ми на такий поступ спроможні.

В завершальному обговоренні мовці відзначили, що ключовою складової європейської концепції є людська гідність. Історія України знає чимало прикладів гідності: як-от Андрей Шептицький, Омелян Ковч, зрештою й події 2013–2014 рр. увійшли в історію як Революція Гідності. Зараз ми повинні зберегти цю концепцію не тільки для себе, а й для цілого світу.

За джерелом:

https://www.facebook.com/photo/?fbid=575425221421160&set=pcb.575425754754440

Фото – учасників воркшопу

#ЛичаківськаРОмЛьвоваТЧХУ