ЧУДОДІЙНЕ МАЛЮВАННЯ

У Клуб Активного Довголіття завітала психологиня,

арт-терапевт - Юліанна Кандя. Лекція була незвична

і цікава, тому хочемо з Вами поділитися почутим.

Багато хто чув про кольоровий тест Макса Люшера. Та мало хто знає, що цей психолог - красунчик, який прожив майже сто років і відносно недавно - в 2017 році помер.

Макс вважав, що наші вподобання кольору відображають психоемоційний стан. Адже психіка реагує на колір швидше, ніж вмикається свідомість.

Колір - це універсальна мова підсвідомості, яка дозволяє виявити стрес, тривожність, приховані конфлікти. Кольоровий тест Макса використовували в криміналістиці, армії, психіатрії і навіть в маркетингу. Він понад 40 років консультував бізнеси - а там, де великі гроші, воно точно працює.

Після зустрічі пані Юліанна поділилася емоціями:

«І от, проводжу я кольорову лекцію, тест, починаємо малювати - малюють і щось хіхікають, насміхаються, підморгують одна одній і думають, що я не бачу.

Ну звісно, малювати дитячі малюночки у 50,60, 83 роки - найстаршій учасниці було. Не вірять вони у цю всю арт-терапію...

А потім як пішло у них, як полилось із підсвідомості - ще це домалюю, і цю квіточку, і це тут сердечко. А як почали по трактуванням, то взагалі все сходиться.

А найцікавіше було з пані Христиною. Прийшла вперше, бо їй соціальна працівниця подзвонила і розповіла про зустріч. Що може бути в "Червоному Хресті"? Може ліки які дадуть, може гуманітарку - ну так же ж більшість людей думає.

А тут чай, солодощі, чудове товариство, затишний простір, творчість...

Пані Христина прийшла із тиском і скаргами на різні болячки та нашу медицину. Недавно вона зламала шийку стегна, то їй у лікарні "заспівали" три тисячі доларів. Вона самотня, таких грошей не мала - і поїхала додому просто вмирати. Але сусіди, парафіяни в церкві таки назбирали їй на операцію і зараз вона уже ходить навіть без палички.

Оце я слухала і не знала, як її підбадьорити. Почала про колір, про різні техніки, акуратно спитала про мрії. І тут пані Христину понесло: мрію повернутися в Ригу, колись там жила 10 років.

Потім ми малювали свій настрій - будь-що, будь яким кольором. Пані Христина казала, що все життя мріяла навчитись малювати - і може ми її навчимо? Але я пояснила, що в арт-терапії ми не стараємось гарно, а щиро, як йде, від самого серця, щоб сам процес був приємним.

На малюнку жінки були сонечко, квіточки, дерева, будинок і якісь патички. Арт-терапевт не коментує малюнки, але я подумки відзначила, що то певно якісь... могилки. Так акуратно питаю: "а що це?" А пані каже: "Та це залізна дорога так в мене вийшла, але не знала, як вагон намалювати". Фух, не могилки, рано ще!

Прошу назвати малюнок. Пані Христині дуже важко, не має варіантів. А я кажу: "А може це дорога до Риги, яка вас незабаром чекає?" Вона аж підскочила від радості і вигукнула: "Так". І будиночок, і квіти там посаджу. Може дійсно спробувати як біженка поїхати, бо навіть як продам свою кавалерку, там нічого не куплю".

І коли організатори спитали її номер телефону, вона попросила: "А можна я вам на латвійській мові скажу, дуже хочу! І малюнок заберу, віднесу в церкву коліжанкам похвалюсь"

Оця, годину тому, хвора жінка вмить стала рум'яною, красивою, навіть капелюшок зняла, під яким ховалось червоне волосся, -  полетіла додому із мріями та бажаннями, як якесь дівчисько».

Дякуємо пані Юліанні за чудову та цікаву зустріч, будемо запрошувати її й надалі. Бо таки психологія та арт-терапія - це потужне комбо.

Також запрошуємо літніх людей доєднатися до нашого Клубу. Приходьте. Адреса: м. Львів, Окуневського, 1.

За джерелом:

https://www.facebook.com/profile.php?id=61557872780615

Фото – Львівської РФ ЛОО ТЧХУ/Фейсбук

#Український_Червоний_Хрест_Личаківського_району