22 червня – гітлерівці напали на СРСР, а водночас і на Україну, яка входила у нього - Мої статті -  - Хата-Читальня - Український Червоний Хрест Личаківського району

Вітаю Вас Гість | RSS

Товариство Червоного Хреста Личаківського району

Головна » Статті » Мої статті

22 червня – гітлерівці напали на СРСР, а водночас і на Україну, яка входила у нього

МЕДИЧНІ СЕСТРИ НА ВІЙНІ

Іспитом на милосердя для вихованців Червоного

Хреста України стала Друга світова війна. Саме

тоді Товариство підготувало і направило на

фронт понад 100 тисяч медичних сестер,

саніструкторів та сандружинниць.

Завдяки своєчасній та кваліфікованій медичній допомозі вдалося повернути у бойові частини більше половини поранених. Медичні сестри рятували бійців на полі бою, не зважаючи на те, до якої армії вони належать. Tак вони виконували не тільки свій обов’язок медичного працівника, а й проявляли пощаду і милосердя до ворога.

Подвиг тринадцяти українських сестер милосердя, учасниць бойових дій відзначений нагородою імені Флоренс Найтінгейл – справжній подвиг в ім’я життя, хоч і завершувався він часто зі зброєю в руках. Подвигами уславили себе й Червоний Хрест тисячі дівчат та жінок, які в лихоліття, закінчивши курси медсестер і санінструкторів, добровільно пішли на фронт – туди, де свистіли кулі, рвали землю снаряди, де лилася кров і страждали люди.

У тилу фронту у осередках Товариства Червоного Хреста України значну увагу приділили не лише підготовці санітарних інструкторів та медсестер, але й збиранню крові для забезпечення нею шпиталів. Перший донорський пункт був відкритий у червні 1941 року в Києві на вулиці Виноградній. Саме Червоний Хрест тоді став ініціатором безоплатного донорства, що й донині дає змогу медичним закладам оперативно надавати допомогу в екстремальних ситуаціях.

Та після закінчення війни спокій і мир не скоро повернулися на українську землю. Не було його і у рядах Товариства Червоного Хреста. Одна з його гілок пішла у підпілля і надавала допомогу пораненим бійцям народно -визвольного руху на чолі з Катериною Зарицькою, головою Українського Червоного Хреста у лавах ОУН-УПА в 1943-1947 рр. Див. - http://lviv-redcross.at.ua/index/0-25

Сьогодні питання війни знову стало реальністю в Україні. Про це йдеться у промові Президента України Петра Порошенка, повідомляє УНН.

Президент підкреслив, що сьогодні питання війни знову стало реальністю в Україні. “Минуло багато десятиліть, але смертельний подих війни відчувається знову. Схід України став ареною бойових дій, гинуть люди. Ми повинні рішуче та негайно відновити мир у державі. Саме тому позавчора, під час перебування в зоні АТО я прийняв рішення дати миру шанс. Відбулося одностороннє припинення вогню з боку українських Збройних Сил, Національної Гвардії та прикордонників, яке суворо дотримується і буде дотримуватись до 27 червня”, — наголосив Петро Порошенко.

Президент зазначив, що сьогодні він робить все можливе для того, аби переконати людей, які проживають на Донбасі, у необхідності досягнення миру.

У Львові, як ми уже повідомляли, з цієї нагоди, початку війни 22 червня 1941 р., відбулися жалобні заходи.

Як повідомляє ZIK, сьогодні, 22 червня, біля пам’ятника жертвам комуністичних репресій (вул. Степана Бандери, 1) вшанували загиблих в період Другої світової війни. Львів’яни поклали квіти до меморіалу, запалили свічки та помолилися. У цей день Львів відзначає роковини початку радянсько-німецької війни 1941-45 років. Внаслідок зіткнення двох тоталітарних ідеологій загинули мільйони українців. Саме у пам’ять невинних жертв запалили сьогодні свої свічки небайдужі львів’яни, очільники міської та обласної влади, представники духовенства та активісти громадських організацій.

Разом із усіма вшановували пам’ять полеглих у найстрашнішій в історії людства війні і колишні політв’язні, які боролися за Незалежну Україну.

«Я колишній політв’язень. Прийшла сюди, бо у тюрмі «На Лонцького» закатували мою родину, друзів та знайомих, а я сиділа у тюрмі. Я не могла не прийти і не згадати їх в такий важкий час», -- розповіла львів’янка Дарія Гермак.

Окрім того, у день початку війни Гітлера проти Сталіна у програмі вшанування жертв цієї кривавої бійні у Львові в музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» демонстрували фільм «Рівень секретності-18». У кінокартині йдеться про масові розстріли, організовані сталінськими виконавцями. Також усім присутнім представили пересувну документальну виставку про життя письменника-оунівця Олега Ольжича і його загибель від рук гестапівців.

Військові архіви зберегли з часів війни багато промовистих матеріалів: плакатів, листівок, фотографій. Митці на цю тему створили чимало картин, скульптур. Декілька з цих пам'яток історії – вашій увазі.