100 РОКІВ ДІЯЛЬНОСТІ - НА БЛАГО ЛЮДЯМ У ПОТРЕБІ

Перший заступник Генерального директора НК ТЧХУ

Владислав Шелоков дав інтерв'ю інтернет-порталу “Апостроф”

Частина І.

Перший заступник Генерального директора Національного комітету Товариства Червоного Хреста України розповів “Апострофу” про увесь спектр діяльності Товариства в Україні.. Інтерв’ю на відео записане у листопаді п.р. і дане на російській мові. Наша редакція переклала його на українську мову і, за згодою автора, пропонує тепер цей переклад вашій увазі:

- Владиславе, розкажіть, чим Червоний Хрест України відрізняється від Міжнародного Комітету Червоного Хреста? Хіба функціонал не один і той же?

- Товариство Червоного Хреста України існує вже близько 100 років. У квітні наступного 2018 року ми відзначатимемо сторіччя. Це століття діяльності на користь найбільш вразливих категорій населення України. Нас часто плутають з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, з Міжнародною Федерацією. Але ми є абсолютно незалежною організацією, яка входить в Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, і тісно співпрацюємо з Міжнародним Комітетом як з партнерською організацією всередині одного руху.

Рух так і називається: Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Природно, наші пріоритети в роботі змінювалися з кожним десятиліттям. Тому що потреби у вразливих категорій населення різні. Якщо ми повернемося, наприклад, до 20-тих років, то Український Червоний Хрест організовував їдальні і допомагав боротися з голодом, який був у той час.

Також це стосувалося і 30-тих років. У період Другої світової війни Товариство Червоного Хреста України займалося підготовкою санітарних інструкторів і медичних сестер, які на полі бою витягали поранених солдатів. Після війни - це також період становлення і розвитку соціальної інфраструктури. Тобто це допомога тим інвалідам, які залишилися після Другої світової війни.

Як ви знаєте, в 1946-1947 роках теж був голод на території України і Червоний Хрест продовжував організовувати їдальні безкоштовного харчування для найнезахищеніших категорій громадян.

У 70-тих роках в пріоритеті був розвиток медико-соціальних кабінетів по всій країні. У 1961 році була заснована патронажна служба Товариства Червоного Хреста України.

У 80-тих роках після аварії на Чорнобильській АЕС ми активно брали участь в евакуації людей, допомагали державним структурам ліквідувати наслідки цієї жахливої ​​катастрофи. І цю роботу високо оцінили на міжнародній арені, тому що в 90-х роках проекти щодо соціальної підтримки постраждалих внаслідок аварії реалізовувалися в багатьох регіонах нашої країни. І коли трапилася трагедія в Японії на Фукусімі, Президента Товариства Червоного Хреста України запросили японські колеги для того, щоб він міг допомогти їм розробити методику, як краще впоратися з наслідками аварії на Фукусімі. Це означає, що наш практичний досвід реагування на таку страшну техногенну аварію дійсно був врахований на міжнародній арені. І це в тому числі сприяло зміцненню авторитету.

У новітній історії Товариство Червоного Хреста України намагається максимально сконцентрувати свою діяльність в районі збройного конфлікту, а також адресної допомоги вразливим категоріям населення. До людей з низьким матеріальним доходом, багатодітних сімей, традиційно вразливих верств населення, додалися ще й внутрішньо переміщені особи. Найбільшу їх кількість, крім Донецької та Луганської, прихистили Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська області та м. Київ.

- А можна докладніше про проекти, пов'язані з Донеччиною? Ви допомагаєте тільки тим людям, котрі живуть на території, підконтрольній Україні?

- Товариство Червоного Хреста України свою діяльність реалізовує на території, яка підконтрольна уряду України. У нас є абсолютно різний спектр активності, який полягає як в допомозі продуктовими. фармацевтичними ваучерами для людей, котрі мають низький дохід і є уразливими. А також психосоціальна підтримка для дітей та їх батьків, і демобілізованих солдатів, котрі постраждали на фронті.

Окремий компонент - це напрямок підтримки домогосподарств (Livelihoods). Тобто ми підтримуємо ті перспективні домогосподарства, господарі яких пишуть бізнес-плани і отримують від нас фінансування на реалізацію своєї ідеї.

Також ми допомагаємо місцевій владі відбудовувати соціальну інфраструктуру. Буквально минулого тижня відкрилося дитяче відділення психіатричної лікарні в м. Слов'янську. Ми безпосередньо брали участь в її облаштуванні, ремонті, тому що вона дійсно дуже сильно постраждала внаслідок військових дій, які там проходили.

- А скільки там приблизно дітей можуть лікуватися?

- На денному стаціонарі більше 60 осіб. Але дуже важливо відзначити те, що всі наші соціальні проекти ми реалізовуємо спільно з партнерами. І в основному це партнери по нашому Руху. Тобто, це партнерські національні товариства. Це - Червоний Хрест Німеччини, Люксембургу, Франції, Данії, Фінляндії і так далі. Тому що Україна зараз є пріоритетною країною для розвитку соціальних і благодійних проектів серед інших національних товариств Міжнародної Федерації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Деякі працюють безпосередньо з нами, деякі працюють через Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Але всі ці проекти мають лише одну мету - допомогти найбільш уразливим категоріям населення, тому що, на жаль, з року у рік кількість бенефіціарів і людей, котрим потрібна допомога, не зменшується.

Ми змушені шукати зараз нові методи в роботі. Наприклад, ми все більше приділяємо увагу підготовці до реалізації проекту. Це так зване вивчення потреб. Уявімо категорію внутрішньо переміщених осіб. Здається, що потреби у всіх однакові. Але коли ми дивимося в глибину, коли ми їдемо безпосередньо на місця їх тимчасового або вже постійного проживання, ми розуміємо, що потреби кожної сім'ї різні.

- А на прикладі можете докладніше розповісти?

- Хтось потребує ремонту житла, інший потребує щомісячної матеріальної допомоги на закупівлю продуктів харчування і фармацевтичних ваучерів, ще інший потребує того, щоб дати старт якимось ідеям і стати незалежними від підтримок з боку інших організацій. Тобто вони хочуть відкрити свій бізнес.

У місцях компактного проживання ВПО - це проведення певних психосоціальних заходів і надання психосоціальної підтримки. Це майстер-класи, спілкування, бесіди. У нас велика увага приділяється соціальній згуртованості (social cohesion). Це проект, який ми імплементуємо в областях, які прихистили велику кількість внутрішньо переміщених осіб для того, щоб вони могли інтегруватися в місцеві громади, щоб ставати повноцінними учасниками внутрішніх процесів.

- Туди входить і навчання, наскільки я розумію, української мови. Що ще?

- Туди входить різний спектр заходів. Наприклад, це спілкування, дискусійні клуби, презентаційні заходи, все що об'єднує. Ось навіть в Києві, коли ми відкрили кімнату психосоціальної допомоги за підтримки Уряду Японії та Японського Червоного Хреста, приходили демобілізовані солдати, і вони разом з внутрішньо переміщеними особами і з місцевими жителями, мешканцями сусідніх будинків, просто робили якісь невеликі творчі вироби, які відносяться до розряду рукоділля або, як кажуть в Європі, hand made.

Це настільки згуртувало їх, настільки зробило їх більш відкритими по відношенню один до одного, що виявилося, що при мінімальних витратах ми отримуємо колосальний соціальний ефект. І взагалі психосоціальна підтримка як напрямок, була, на наш погляд, дуже довго недооцінена. Зараз, коли ми всі більш розвиваємо цей напрямок в рамках діяльності Українського Червоного Хреста, розвиток напрямку психосоціальної підтримки стає для нас одним із пріоритетних завдань. І ми хочемо зробити так, щоб спектр бенефіціарів цієї допомоги збільшувався. Щоб це були не тільки демобілізовані і поранені солдати, котрі вже зараз проходять реабілітацію в лікувальних установах, не тільки ВПО, а щоб це були абсолютно всі вразливі категорії населення.

- Ця тема дуже цікава. Ми до цього питання ще повернемося. У мене є ще уточнення щодо партнерства. Як це все відбувається? Наприклад, Червоний Хрест Німеччини або Фінляндії самі ініціюють свою допомогу, чи ви постійно спілкуєтеся між собою і самі говорите про потреби, які у вас на даний час є?

- У сучасному світі комунікації - це вирішальний фактор в тому, щоб налагодити конструктивну співпрацю. Ми працюємо з нашими партнерами по всьому світу, і завжди показуємо ті потреби, які існують серед населення України, яке постраждало, і яке є вразливим за своїми категоріями.

Також ми регулярно проводимо оцінку цих потреб. Для цього ми залучаємо фахівців і Міжнародної Федерації, та інших національних товариств, які виїжджають і безпосередньо «в полі» вивчають потреби кожної категорії бенефіціарів. Потім ми розробляємо проект, описуємо його, складаємо бюджет спільно з нашими колегами. І коли ми отримуємо цільове фінансування на його реалізацію з боку наших партнерів, починаємо імплементацію. Навіть імплементація проекту проходить в тісній співпраці з представниками донора й інших наших партнерів, таких як Міжнародна Федерація і Міжнародний Комітет Червоного Хреста.

В Україні реалізовується пілотний проект SMCC, що означає «Посилення координації та співпраці між компонентами Руху», тобто між Українським Червоним Хрестом, Міжнародним Комітетом, Міжнародною Федерацією і партнерськими національними товариствами. Це дає дуже цікаві результати в плані нашого реагування на потреби в інших регіонах нашої країни.

Ось наприклад, ми отримуємо позитивну практику реалізації проекту, припустимо, який адресований соціально незахищеним категоріям однієї області. Потім ми цей шаблон можемо перенести на іншу область, вивчивши потреби в кількості бенефіціарів та кількості необхідної допомоги. Коли ми реалізовуємо проект, то всі стадії його імплементації узгоджуються в процесі застосування з донором і з нашими колегами - партнерами.

І коли ми фіналізуємо реалізацію проекту, ми проводимо обов'язковий його моніторинг, що дає нам чітку картину: наскільки ми були ефективні, наскільки задовольнили потреби вразливих категорій, де ми спрацювали не так, і що потрібно поліпшити для подальшої реалізації.

Великі проекти, масштабні за розмірами, з серйозними фінансовими вливаннями проходять міжнародний аудит за підсумками їх виконання. Це для нас є обов'язковою умовою, тому що ми хочемо показувати, що гроші витрачаємо за призначенням, і що є абсолютно прозорими в реалізації наших благодійних та соціальних проектів.

Це потрібно не тільки для громадськості, не лише для журналістів, а перш за все для донорів. Тому що довіра донора сьогодні є визначальною в системності реалізації благодійних соціальних програм.

- Владиславе, розкажіть більш докладно про фінансування: скільки від держави надходить і, наскільки я розумію, в кінці року буде вирішуватися бюджет на наступний рік, і, в цілому, скільки за рік можна залучити партнерських коштів, як вони розподіляються?

- По-перше, я хотів би сказати, що у нас істотно знизилося фінансування з державного бюджету в цьому році. Скажімо так, зменшення фінансування діяльності Товариства Червоного Хреста України з державного бюджету почалося в жовтні минулого року. Це було пов'язано з тим, що, мабуть, за оцінкою уряду, патронажна служба працювала недостатньо ефективно, і потрібно було скорочувати її фінансування з державного бюджету. Але тим не менше, проект «Патронажна служба» діє, і ми пишаємося ним.

- А наскільки вони зменшили фінансування?

- Приблизно: в минулий період фінансування було в районі 74 мільйонів гривень, а зараз фінансування - нуль. Це що стосується патронажної служби.

- Це не зменшення, а припинення фінансування.

- Так. Зараз ми отримуємо бюджетні кошти тільки для оплати щорічного внеску в Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і на підтримку Служби розшуку. Це те зобов'язання, яке взяла на себе держава Україна. До речі, Український Червоний Хрест - це єдина громадська організація, яка має окремий Закон України «Про Товариство Червоного Хреста України», і є ще один Закон України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця». І також ми захищені Указом Президента України про те, що Товариство Червоного Хреста України є єдиним національним товариством Червоного Хреста на території держави Україна.

Держава зараз фінансує тільки наш щорічний членський внесок в Міжнародну Федерацію і підтримку Служби розшуку. Служба розшуку - це структурний підрозділ Товариства Червоного Хреста України, який займається відновленням сімейних зв'язків між людьми, які втратили зв'язок один з одним внаслідок збройних конфліктів, трудової міграції і так далі.

Це важлива служба, яка виконала титанічну роботу після Другої світової війни, коли знаходили не тільки родичів, яких роз'єднала війна і військові дії, знаходили родичів не тільки на території пострадянських країн, а й на території Європейських країн, навіть країн інших континентів. І що найважливіше для багатьох людей, чиї родичі загинули внаслідок війни, вони змогли знайти їх могили. І навіть зараз до нас приходять запити, і ми видаємо довідки, що могила вашого родича знаходиться в такому-то місті, в такій-то країні для того, щоб люди знали правду.

- Тобто, тільки на це зараз держава виділяє гроші.

- Абсолютно так.

- А ви зверталися до них за роз'ясненнями, чому припинилося фінансування і чи планують вони його відновити в 2018 році?

- Неодноразово зверталися. Більш того, в бюджеті на цей рік було виділено на підтримку Червоного Хреста 116 мільйонів гривень, з яких по факту ми плануємо отримати до кінця року 940 тисяч гривень. Тому що патронажна служба, як я вже говорив, фінансуватися не буде, тому що це, швидше за все, принципова позиція розпорядника бюджетних коштів. Але ми поважаємо цю думку. Якщо вони так вважають, вони мають право вирішувати, кому перераховувати гроші, а кому не перераховувати. Але є одне «але», яке стосується потреб.

В принципі, Український Червоний Хрест ніяк не постраждав від того, що бюджетне фінансування патронажної служби припинилося. Всі страждання і увесь вплив відсутності цього фінансування перейшло на тих бенефіціарів, котрі отримували допомогу. На жаль, це близько 34 тисяч осіб, котрі не могли виходити зі свого будинку, до яких приходила патронажна медична сестра Червоного Хреста, допомагала готувати їжу, виконувала медичні маніпуляції - виключно за призначенням лікаря, - яка підтримувала навіть добрим словом людину і надавала їй психосоціальну підтримку.

- Яка сума бюджету Червоного Хреста України була в цьому році?

- В цьому році важко сказати, тому що поки що ще тільки листопад. Але якщо ми говоримо в порівнянні з минулим роком, то це близько 270 мільйонів гривень.

- Час від часу виникають в ЗМІ звинувачення Червоного Хреста в корупції. То говорять про те, що речі з гуманітарної допомоги продають, то за навчання першої допомоги беруть гроші, а не повинні брати. Чи були дійсно якісь корупційні скандали, які вдалося виявити на рівні, можливо, волонтерів, можливо, на рівні фінансового директора? І як в принципі моніториться ситуація з корупцією всередині фонду?

- Ми - не фонд, ми гуманітарна організація. По-перше, дійсно будь-які репутаційні скандали призводять до того, що ми потрапляємо під лупу суспільства. Всі дивляться, намагаються знайти все, що тільки можна в нашій діяльності.

Я можу констатувати те, що ми пройшли міжнародний аудит за 2014-2015 роки. І міжнародна аудиторська компанія не виявила жодних серйозних порушень, в тому числі тих, про які ви нагадали.

Слід окремо зазначити, що у нас досить велика організація. У нас 592 районні та міські організації по всій країні. Ми присутні в кожному районному центрі, ми маємо доступ до реалізації гуманітарних проектів і програм навіть в самому найменшому селі, куди ніхто ніколи не приїжджає.

У нас є потенціал. На жаль, проконтролювати всіх співробітників і волонтерів неможливо. Але те, як нас звинувачували, що це мало масовий характер, що корупція в Червоному Хресті досягла якогось неймовірного масштабу, це, об'єктивно, вигадка.

Але ми боремося з порушеннями, тому що вони дійсно трапляються, особливо під час дистрибуції допомоги. І ми, природно, реагуємо. Люди, які це допускають, звільняються негайно. Так було, так є, і так буде далі.

Принаймні, я можу говорити за рік, відколи обіймаю цю посаду. Будь-які порушення, навіть які не пов'язані, як ви сказали, з якимись зловживаннями, а будь-які порушення, які навіть стосуються неправильного спілкування з бенефіціарами, вони моментально караються.

Тому що як тільки людина одягає жакет, футболку або куртку Червоного Хреста, вона уже не в праві спілкуватися з оточуючими неналежним чином. Людина повинна розуміти, що несе відповідальність не тільки за себе, як за співробітника, а перш за все за організацію, якій вже фактично 100 років. А всьому Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця вже близько 160 років. Тобто, це організація світового руху з серйозним ім'ям. І ніхто, - не має значення, де, хоч у найменшому населеному пункті України, - не має права ставити під сумнів авторитет Червоного Хреста, який працює на користь людей ось уже майже століття.

- Вони проходять якесь попереднє навчання?

- Так. З наступного року кожен співробітник Червоного Хреста буде проходити щорічну оцінку за своєю діяльністю. Ця оцінка буде складатися не тільки за рівнем його знань або результатів його індивідуальної роботи, тобто, відсутності якихось скарг, а й, якщо ми говоримо про проектних співробітників, які імплементують проекти в населених пунктах, то ми будемо ще питати у бенефіціарів, наскільки вони задоволені тим, як з ними працювали представники Червоного Хреста.

У нас зараз запускається анкета волонтера. Волонтери, особливо це стосується східних областей, дуже активно задіяні в дистрибуції допомоги, а також особливо це стосується банків одягу. Волонтери там видають одяг, тобто, спілкуються з людьми практично кілька разів на тиждень.

У нас там багато системних волонтерів: по всій країні близько 2000 осіб. Можна сказати, що це системні люди, котрі постійно задіяні. Якщо ми говоримо про таких системних волонтерів, котрі кілька разів на місяць залучаються до діяльності Червоного Хреста, то це близько 6000 осіб. Несистемних волонтерів, які так, чи інакше стикаються з нами - 12000 осіб. Це досить серйозні цифри.

Ми зараз настільки розвиваємо наш волонтерський менеджмент, що хочемо не тільки дати волонтеру можливість розвиватися всередині організації, а й відповідати за свої дії за її межами. Тому якщо він займається спілкуванням з бенефіціарами, якщо він виїжджає в формі Червоного Хреста кудись для поширення допомоги, то він зобов'язаний поводитися належним чином. І ми потім запитаємо у бенефіціарів, які з ним працювали, наскільки він був з ними тактовний, наскільки поводився належним чином.

Для нас це дуже важливо, тому що ми хочемо, щоб Товариство Червоного Хреста України ні в якому разі не асоціювалося з тими людьми, котрі говорять грубощі, не так себе ведуть, і котрі формують негативний резонанс в суспільстві.

(Продовження на наступній сторінці. Див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2017-12-29-12064 ).

Фото – інтернет-порталу "Апосторф"

За джерелом:

http://redcross.org.ua/2017/12/%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F-%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BB/