ДОПОМОГТИ ЗНАЙТИ ПРАВИЛЬНУ ДОРОГУ

Навіщо підліткам в СІЗО ненасильницька комунікація?

Відповідь дає волонтерка Червоного Хреста Юлія Галаган.

Юля Галаган – дитяча психологиня, волонтерка Червоного Хреста, вчиться у Київській «Школі Інженерів Миру», де вивчає методику ненасильницького спілкування.

Юлія разом з іншими волонтерами проводить заняття з підлітками, які перебувають в СІЗО - вчить їх ненасильницької комунікації за методом Маршала Розенберга. Це допомагає підліткам навчиться конструктивно спілкуватися з оточуючими, розуміти свої потреби і потреби інших, спілкуватися з людьми так, щоб досягати взаєморозуміння.

Юля розповіла порталу «Повага» як ненасильницька комунікація допомагає підліткам в СІЗО і чому повага і емпатія здатні змінити життя дівчаток і хлопчиків у виправній установі або потенційно вплинути на їх долю.

Частина ІІ. ГЕНДЕРНИЙ БАЛАНС

(Початок - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2018-09-27-14427)

Втім, під контроль потрапляють не тільки особисті історії - я не чула скарг від підлітків в принципі. Ніколи. Одного разу я помітила, що одній з дівчаток під час заняття стало фізично погано. Була жахлива спека, вона сиділа вся біло-зелена і обливалася потом. Я у неї запитала «що ми можемо зробити, щоб тобі стало краще? Відкрити вікно або покликати лікаря? », але вона попросила не припиняти заняття.
 

Я продовжила, але в якийсь момент я просто не витримала і запитала: «Чому ти говориш, що все в порядку, якщо я бачу, що тобі погано?». Це був такий момент, коли група замовкла. Мене шокував її відповідь. Вона сказала: «Я не хочу вас обтяжувати своїми проблемами. Я не хочу, щоб ви через мене переживали, ви і так витрачаєте на нас свого часу».

Розумієте, вона в переднепритомнлму стані переживала не за себе, а за мене. Вона не допускала думки, що її стан має значення.
 

У їх розумінні схема працює так: після скарг йде ниття, за ниттям - жалість. Вони думають так: «жалість мене розмиє, а я цього не хочу. Я повинна бути міцною, я повинна терпіти. Я повинна дочекатися, коли цей жахливий період закінчиться. Тому ви, будь ласка, на мене не дивіться і не шкодуйте мене, продовжуйте своє заняття, а я якось переживу».

Якщо під час заняття з психологом двері відкриті і за нею ходять працівники СІЗО - про довіру не може бути й мови.

Працювати над довірою і контактом складно, але це ключовий фактор у нашій роботі. Підлітки починають слухати нас і ділитися своєю думкою тільки, якщо відчувають безпеку і емпатію. Тоді ми можемо щось обговорювати з ними, робити висновки, вчити.

Наприклад, ми ніколи не будемо використовувати те, що вони розкажуть проти них, чи не будемо засуджувати або змушувати щось виконувати обов'язково. Але прийняття їх потреб не означає, що ми будемо підтримувати їх стратегії. Про це ми теж говоримо на заняттях.

До наших занять завжди ставилися з підтримкою. Зараз ми працюємо в хорошій кімнаті з двома дверима з внутрішнім коридорчиком між ними. Ми займаємося без охорони і тому діти відчувають себе досить вільно.

СІЗО дозволило нам проводити спільні заняття для хлопчиків і дівчаток, хоча містять їх звичайно окремо. Це важливо, життя в СІЗО спотворює уявлення підлітків про світ - вони завжди знаходяться в оточенні людей своєї статі. Це змінює їх спілкування, сприйняття, змінює механізми прийняття рішень і так далі. На наших заняттях ми дотримуємося гендерного балансу.

Так, в СІЗО більше хлопців, тому серед наших волонтерів більше жінок. Загалом, на занятті виходить приблизно порівну хлопців і дівчат, вік теж різний.

Наша відмінність дозволяє дивитися на проблеми, як в реальному житті, з різних точок зору і різного досвіду. Так виглядає справжнє життя, важливо, щоб підлітки пам'ятали про це.

(далі буде)

Фото – автора

За джерелом:

http://povaha.org.ua/zachem-podrostkam-v-syzo-trener-po-nenasylstvennoj-kommunykatsyy/