РОЗПОВІДЬ ОЧЕВИДИЦІ

Пропонуємо вам репортаж очевидиці, Ірини Апостолюк,

членкині Національної Спілки Журналістів України,

голови Личаківського представництва ЛОО ТЧХУ.

Вже 3 вересня о 22.00 у моїй квартирі та в помешканнях сусідів пропав Інтернет. Ніби й нічого страшного, технічні неполадки, не більше. Але на додачу не працював і телевізор. Тож все це відновило роботу аж вранці, після завершення ракетної атаки на місто. Через таку вимушену інформаційну паузу я дізналася про ракетний обстріл о 9.00 год ранку на тренінгу з питань Залучення Спільнот і Відкритості, який вже другий день проводили для нас працівники НК ТЧХУ.

Під час тренінгу, у кожній паузі від навчання, ми тримали зв'язок з нашими колегами і шкодували, що не маємо можливості бути разом з ними на місці ліквідації наслідків ракетного удару.

Після закінчення навчання і вручення нам сертифікатів я попрямувала просто на локацію Червоного Хреста, розгорнутої на місці сумної події. Тим більше, що в зоні удару знаходилася квартира мого брата. Прибувши на місце, я впевнилася, що його помешкання якимось дивом не зруйноване.

На вулиці ще було чимало побитого скла від зруйнованих вибуховою хвилею вікон. На локації, яку розгорнули червонохрестівці, дізналася від комунальників, що мешканці подали заяви на відновлення 3200 вікон з 161 житлового будинку.

Всюди бачила будівельне сміття. Жахливий вигляд мали довколишні будинки. Понівечені стіни. Зірвані дахи. Зруйновані перекриття, що впали на нижні поверхи.

Картину руйнації доповнювали каркаси згорілих автомобілів. І все це – в історичній частині Львова, де багато пам'яток місцевого значення.

Згодом, в Інтернеті було розміщено повідомлення голови Залізничної районної адміністрації Ігоря Савки: «Комунальні служби з самого ранку допомагають ліквідовувати наслідки обстрілу. А також у нас на районі працюють благодійні організації. Такі, як Мальтійська Служба, Червоний Хрест та ЮНІСЕФ. Зокрема ЮНІСЕФ надав будівельні матеріали – плівку для заклеювання вікон, цвяхи і молотки та ін. На закриття всіх вікон нам знадобиться приблизно 6700 квадратних метрів плівки».

У Франківському районі постраждало 54 житлових будинки і в них пошкоджено понад 500 вікон. Щоб їх закрити, потрібно більше 1 тис. м2 плівки.

Вулиці просякли їдким димом згарищ. Вразило видовище руйнації і безперервний рух студентів Українського Католицького Університету у респіраторах. Кожен з них, і хлопці і дівчата, прибирали залишки після екскаваторів, що розбирали завали, і зносили їх у відведені місця. Такої злагоди і самовідданості серед молоді я давно не бачила.

А команда червонохрестівців виконувала свою роботу: надавали першу допомогу, вимірювали тиск, працювали з дітьми та дорослими, знімаючи у них стреси, давали напитки і перекуси, як потерпілим, так і рятувальникам.

Пізніше я дізналася від колег, що у той день вранці, внаслідок ракетної атаки, загинуло 7 львів'ян. Ще 64 мешканці потребували медичної допомоги, з них 8 дітей. Десятеро пацієнтів - у критичному стані. Руйнувань зазнали 5 навчальних закладів, 2 центри творчості, 2 медичні установи, храм ПЦУ святого Юрія Переможця, що на вул. Чернівецькій.

Допізна працювали на розборі завалів комунальники та пункти допомоги Червоного Хреста Львівщини. Все це, що зруйноване, згодом буде відновлено, але у серці залишився біль утрати за тими, хто загинув від ворожого обстрілу.

У Львові сьогодні, 5 вересня, День жалоби.

Вічна пам'ять загиблим.

Фото - автора

Ірина Апостолюк

#Український_Червоний_Хрест_Личаківського_району