СМОЛОСКИП   МИЛОСЕРДЯ

 Як ми уже повідомляли, 23 січня, закінчився добродійний марафон  «Одіссея Милосердя». Цього дня, в Гродно, увійшов волонтер –  Вадим Николіс. Він пройшов пішки довгих двадцять днів, перед  тим, як досягти фінішу. За  цей час він подолав понад п'ятсот  кілометрів, йдучи по засніжених полях, лісах і путівцях, заметених  снігом. Метою марафону мандрівник поставив популяризацію  волонтерського руху серед молоді, поширення ідей милосердя,   любові до природи і здорового способу життя. 

За словами Вадима, одним з найскладніших випробувань марафону було подолання холоду. «Єдиним реальним джерелом тепла був вогонь. Але я не міг собі дозволити сидіти біля нього більше, ніж півгодини. Це був або час, відведений для приготування обіду, або сніданку. Цінною була кожна хвилина, кожен пройдений кілометр. Та зате увечері, після того, як я встановлював намет,  міг вдосталь насолодитися теплом від вогнища», - розповідає волонтер.

Та було і багато приємного. Під час марафону йому потрапляли на око і в об"єктив камери живописні пейзажі дикої природи.

«Неможливо описати ту красу, яка оточувала мене. Тільки представте притихлий ліс, всі дерева покриті інеєм і, здається, що вони - немов з кришталю. Поле повністю покрите снігом, йдучи через яке переживаєш незабутнє відчуття, тому що все навколо дуже світле – навколо білий сніг, вгорі ясно-блакитне небо. І навіть те, що доводиться йти по коліно в снігу і на холодному вітрі, не могло зіпсувати тих позитивних відчуттів. Звуки лісу, до яких я прислухався, щоб аналізувати обстановку, одночасно служили для мене і тим чинником, який дарував гармонію і спокій, упевненість у передбачуваності ситуації. Струмочки, які розтинали своєю течією сніжне покривало, радували око. Можна сказати, що сам ліс наповнював мою душу щастям», - говорить Вадим.

У своїй подорожі, волонтерові довелося застосувати деякі із знайомих йому навиків виживання у дикій природі, які засвоїв у дитинстві, будучи скаутом. Під кінець марафону у Вадима, від навали снігу - порвався намет, і він ночував в імпровізованому укритті, яке було зроблене з підручних матеріалів. Свіжим життєдайним напоєм йому служив чай з ялинових голок. Кора дерева давала матеріал для розпалювання вогнища.

«Доводилося застосовувати все, що можна було в тій, чи в іншій мірі, для виживання, особливо, коли змушений був харчуватися лише дарами природи. Тож мимоволі пригадувалися знання, отримані колись із скаутської «школи виживання». Насправді, в лісі є практично все, щоб в нім жити певний час: головне, треба уміти помічати і сполучати воєдино, здавалося б, абсолютно різні речі, які можна знайти, як в лісі, так і в своєму похідному рюкзаку. 

Це актуально, як під час споруди притулку, так і для розведення вогнища. Взимку, коли важко знайти сухе дерево, коли дме холодний вітер – це не є легко. Тож доводилося неабияк постаратися, щоб отримати довгожданий вогонь, поїсти і відігрітися. Як відомо, приготувати місце ночівлі в лісі необхідно до настання темряви. Але все ускладнюється, якщо у вас немає намету. А у мене він, старенький, порвався від товстого шару снігу, не дослуживши кілька днів до закінчення марафону. 

Отже, це дещо ускладнювало ситуацію, бо мені доводилося майструвати собі притулок з підручних матеріалів», - підсумовує враження мандрівник.

Основним мотивом у боротьбі за виживання Вадим Николіс вважає – оптимізм і прагнення залишитися живим. У разі марафону, додається ще і прагнення – досягти кінцевої мети точно за узгодженим заздалегідь маршрутним графіком руху.

«Якщо ви несподівано опинилися у лісі, в дикій природі, ніколи не панікуйте, вірте в свої невичерпні сили і ентузіазм. Не намагайтеся змагатися з природою, довіртеся  їй, і тоді вона стане вам справжнім другом. Розраховуйте свої сили, але не піддайтеся паніці і не обгрунтованому страху», - говорить Вадим.

Як одне із завдань міжнародних скаутських рухів, і в цілому – всіх мандрівників, Вадим Николіс бачить в добродійності і розповсюдженні ідей милосердя.

«Подивіться, скільки зараз існує скаутських рухів і туристичних клубів ! Якби вони всі разом, або поодинці, зайнялися справою милосердя, і в цілому, добродійністю, то результати були б дуже значні. Простір для доброчинних ідей тут великий, панове. Скаутизм і любителі екстриму можуть вповні ними скористатися. Треба не замикатися на буденних справах, а співробітничати в цьому питанні з різними благодійними фондами, організаціями і Міжнародною Федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Треба завжди відчувати спрагу - до діл милосердя!» - закликає мандрівник.

«На жаль, у сучасному світі рідко можна зустріти прояви гуманізму, доброї волі і співучуття до проблем звичайних людей. Навпаки, багатьом властивий егоїзм, жорстокість, закам»яніння серця. Це, на мій погляд, і приводить до тих наслідків, з якими стикаються люди, починаючи від складнощів з колегами на роботі, і закінчуючи військовими збройними конфліктами.

Нехай мій скромний вчинок, стане іскрою милосердя для молоді і закликом до добродійності для всіх людей в цілому», - закінчив свою розповідь Вадим Николіс.

На завершення розмови, цікавлюсь про плпни на майбутнє. "Готуюсь до нових мандрівок. На цей раз вони плануються на Памір та в Карпати. Гори – різні, а мета – однакова: нести з собою віру у мужність і вогонь милосердя, що повинен палати смолоскипом у серці кожної справжньої людини нашого часу" - твердо промовив мандрівник.

Вадим Николіс всім бажає добра і любові, а також закликає озирнутися довкола себе і подарувати знедоленим сучасникам  своє душевне тепло, якого вони дуже від нас всіх потребують саме зараз. Дорога добра - це дорога до власного духовного щастя!

Фото - В.Ніколаса

Інтерв»ю взяла Ксеня Прокопенко, м. Мінськ

Замітку "Мужність" про В. Ніколаса можна прочитати у блоці Новин на сторінці: http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-01-23-322