СІЛЬСЬКИЙ  ВОЛОНТЕР  

  Тільки раз у житті Олег Войтів (на знімку), учитель

 фізкультури Завидовицького навчально-виховного

 комплексу, що в Городоцькому районі, дозволив

 собі одягнути на голову дівчачий вінок з польових квітів.

 Це трапилося після змагань, коли його спортсменки

 стали переможцями. Вони здобули «золоті» медалі з

 гирьового спорту, виборюючи   звання чемпіонок.

Частина 1. Кузня Чемпіонок

Олег – депутат Завидовицької сільської ради, активіст шкільного  первинного осередку Товариства Червоного Хреста,  учитель фізичної культури, тренер з гирьового спорту, мисливець, волонтер добрих справ.

Після уроків, на заняття гуртка із гирьового спорту, крім хлопців, ходили до Олега на тренування і двоє дівчат – Ірина Палій та Софія Кіцай. Не посв»яченій людині могло здатися, що дівчата навідуються сюди для розваги. Але ні, вони тренувалися на повну силу. І результат не забарився. Тріумф прийшов торік: дівчата стали чемпіонками. Ірина - чемпіоном світу з гирьового спорту серед юніорів, Софія – чемпіонкою Львівської області в тому самому виді спорту.

Змагання проходили у травні 2011 р. в Кам»янець-Подільську.  Ця звістка стала сенсацією на увесь Городоцький район, а особливо на увесь Завидовицький НВК. Такого ще не бувало, щоб у чисто чоловічому виді спорту, та перемогла… дівчина!

На знімку: (зліва направо) Ірина Палій – чемпіонка світу і Софія Кіцай – чемпіонка Львівщини

Ось як цю подію описала у травні,після завершення чемпіонату, кореспондент  районної газети: «Познайомилася я з дівчиною під час урочистої лінійки у школі з нагоди високого визнання у спортивному світі. Сподівалася побачити високу, мускулисту дівчину, тож була приємно здивована, коли представили винуватицю урочистості – миле дитя середнього зросту, котре випромінювало силу, красу, енергію та щирість. А посмішка і розумний, навіть вольовий погляд очей,засвідчили, що перед Іриною – велике майбутнє!

У сільському клубі Зашкович, куди у вільний час навідувалася, щоб позайматися з гирями, дівчат було лише двоє. Нині впевнена, що місцеві хлопці не сприймали дівчаток як спортсменок-гирьовиків – радше, як спостерігачів. Та цікавість і наполегливість взяли гору, і вже через рік Ірина Палій взяла участь у змаганнях – спочатку районних, а згодом і обласних. Першу серйозну перемогу здобула торік на чемпіонаті України з гирьового спорту, звідки привезла "золото”.

Сама ж чемпіонка небагатослівна, про себе розповідає: "є старший брат, який зі своєю сім’єю мешкає у Львові. А ми з мамою і татом – у селі. Мрію про щасливу долю і знаю, що для цього слід багато працювати”.

На знімку: (зліва-направо) Галина Степанівна Швець, директор Завидовицького НВК, Юрій Ярославович Візняк – голова Городоцької РДА, Ірина Палій – учениця 11 кл, чемпіонка, Світлана Іванівна Книшик, заступник  голови РДА з гуманітарних питань, Ігор Антонович Яскевич, завідувач районним відділом освіти, Люся Василівна Богоніс, голова сільради у с. Завидовичі. 

Під час урочистої лінійки керівництво Городоцького району: голова РДА Юрій Візняк, заступник з гуманітарних питань Світлана Книшик, керівник відділу освіти Ігор Яскевич відвідали Завидовицьку загальноосвітню школу. Голова РДА привітав Ірину Палій з перемогою на чемпіонаті світу з гирьового спорту у ваговій категорії до 50 кг.

На знімку: голова Городоцької РДА Ю.Я. Візняк вручає І. Палій Грамоту і сертифікат на 1000 грн.

За вагомий внесок у розвиток гирьового спорту на Городоччині очільник району вручив чемпіонці світу Грамоту і сертифікат на 1000 грн., квіти та солодощі. А вчителя фізичного виховання, тренера спортсменки - Олега Войтіва , очільник району нагородив спортивною відзнакою».

Нині Ірина Палій – першокурсниця Львівського фізкультурного інституту. Вибрала спорт, як свою життєву мету. Вдосконалюється з важкої атлетики. Сучасні жінки активно розвіюють міф про неможливість брати участь у суто чоловічих видах спорту.

На знімку: О.Войтів і В.Вірастюк у м. Городку на «Козацьких забавах».

І нехай дівчата ніколи не стануть такими сильними, як український силач Василь Вірастюк (на знімку), друг Олега Войтіва, але в аптеку бігати за ліками їм точно доведеться рідше, ніж їхнім подругам. Відомо ж, у здоровому тілі, здоровий дух.

 Частина 2. Волонтер – червонохрестівець

На знімку:О.Войтів готується виконувати вправи з гирями на «Козацьких забавах» у м. Городку в 2011 р.

А що Олег? Він і далі у сільській школі вчителем фізкультури. Після уроків тренує школярів з гирьових видів спорту. Як і раніше, не робить виключення ні для хлопців, ні для дівчат. Тільки ось біда: комплект гир у нього тільки один. Придбав за власний кошт. Доки один робить вправи, другий охолоджується, і ефект від тренувань не такий значний, як мав би бути.

-          Святий Миколай оминув вашу школу? – питаємо у Олега.

-          Ні, він торік був у школі: дітям подарунки приніс, а у спортзал не заходив, бо не мав, мабуть, часу.

На знімку: перетягування каната на змаганнях «Козацькі забави» у м. Городку в 2011 р.

Тож проблему доведеться вирішувати громадою. Каси взаємодопомоги у школі немає, зате є первинна організація Товариства Червоного Хреста. Може вона допоможе? Адже здоров»я молоді – це свята заповідь для дорослих: як для батьків, так і для державних мужів. З цим запитанням Олег звернувся до нас. Ми поклопоталися перед Ларисою  Мелешко, головою Городоцької РО ТЧХУ. Вона тільки розвела руками, мовляв, початок року, находжень від розповсюдження марки «Членський внесок» ще дуже малі. Ось і  став Олег не тільки тренером, а й волонтером Товариства – розповсюджує в школі його марки.

На знімку: Олег з сином Костиком знайомляться з новим номером журналу «Вісник Червоного Хреста».

Школа у них - невелика. Всього 132 учні. При школі в єдиний комплекс залучено і дитячий садочок. Учні з трьох сіл – Завидовичів, Зашковичів, Залужан. Навчальний процес здійснює колектив з 22 вчителів. Викладач біології і хімії Василь Миронович Городняк удостоєний звання «Заслужений вчитель України». Директор школи – Галина Степанівна Швець. Головою первинного осередку ТЧХ обрано Миколу Васильовича Новаківського, заступника директора з виховної роботи.

На свята обоє дівчат-чемпіонок заходять по старій пам»яті у шкільний спортзал. Олег розпитує їх про новини. Софія Кіцай – студентка Львівського медичного коледжу, що на  вул. Дорошенка. Вона – чемпіон Львівської області. Недавно на змаганнях по гирьовому спорту посіла 4-місце по Україні. Незабаром має їхати у м. Нікополь на чемпіонат України, який повинен початися через тиждень - 17 березня.

На знімку: ці призи вже знайшли своїх господарів – спортсменів з Городоччини

Ірина Палій – закінчує перший курс Львівського державного університету фізичної культури. Факультет – спорту.  Спеціалізація – важка атлетика. Виконала ІІІ-й дорослий спортивний розряд. Вона – чемпіон Львівської області з важкої атлетики у ваговій категорії до 53 кг. Важила 47 кг у школі, а зараз – 52 кг. Тренується тепер не з гирями, а зі штангою. Тут основне – ривок і поштовх. Спочатку було незвично, а тепер вповні освоїлася і задоволена своїм видом спору. Готується до подолання нових рекордів.

Частина ІІІ. Мисливець

На знімку: здобич мисливця О.Війтів в 2012 р.

У вільний від уроків і тренувань час, Олег Войтів знімає з кілка у кімнаті рушницю і йде з товаришами на полювання. Раніше полював на куріпок, потім – на зайців. В цьому сезоні довелося набувати кваліфікації мисливця за лисицями. Серед них останнім часом з»явилися хворі на сказ, і тому відстріл таких особин є обов»язковим.

Полювання на лисиць з гончаками організовується так, як і на зайців, відрізняючись лише тим, що залежно від швидкості гончаків лисиця робить малі або великі правильні кола. Під тихохідними гончаками лисиця може робити малі кола на порівняно невеликій, але загущеній ділянці лісу. Під час полювання на лисицю з гончаками погода не має такого значення, як при полюванні на зайця. В сиру погоду або у великий мороз ті ж гончаки не держать зайця, але добре гонять лисицю.

На знімку: з гончими псами на полювання

На лисицю краще полювати поодинці або вдвох, буде менше шуму і слідів. Якщо лисиця зустрічає слід мисливця, вона зразу ж змінює напрямок ходу.

Одному з мисливців слід зайняти місце біля лисячих нір, якщо вони передчасно не завалені камінням чи кілками, бо піднята лисиця часто біжить прямо до нори, щоб заховатись. Під час гону лисиця, як правило, перше коло робить по узліссю, тут також треба її чекати, а потім кола йдуть по чагарниках і в самому лісі. Добрими місцями можуть бути звужені галявини між кварталами молодих насаджень лісу або ділянок очерету.

На знімку: мисливців іноді більше, ніж здобичі

На стежках, просіках стояти не слід, бо лисиця їх раптово перестрибує, а в особливо загущених місцях лісу, де видимість до 20 м, лисиця може наблизитись до самого мисливця, бо вона тут менш обережна.

Полюють на лисиць з підходу там, де їх зустрічають багато по полях, після першої пороші, коли неглибокий сніг, і лисиці ще не лякані. Суть цього способу полювання полягає в тому, що, помітивши в полі лисицю, яка ловить мишей, треба підійти до неї на постріл. Наближатись слід проти вітру, крадькома, використовуючи бур’яни, глибокі борозни тощо. Звичайно лисиця так захоплюється ловінням мишей, що зовсім забуває про обережність. При цьому полюванні багато допомагає добрий бінокль, через який можна побачити лисицю за 2—3 км.

На знімку: буде гарний комір мамі на пальто

По м’якій пороші протягом дня полюють на лисицю з підходу на лігвищі, яке вона найчастіше робить на узліссі, біля пенька або під кущем. Лягає лисиця завжди мордою в той бік, звідки прийшла. Підійти до лігвища можна тільки в безвітряну і теплу погоду, коли у неї міцний сон.

Полювання на лисицю облавним способом провадиться так, як і на зайців, але при цьому мисливцям треба бути значно пильнішими, вести себе дуже тихо, не курити, пам’ятаючи, що лисиця під час заганяння іде першою. Всі ці правила Олег Войтів вивчив на зубок, і тепер навчає молодих мисливців-побратимів цьому древньому мистецтву наших пращурів.

Прес – служба Личаківської РО ТЧХ м. Львова