-
Вітаємо, Юля,
тебе, і твоїх колег з поверненням. Які твої враження від поїздки?
-
Самі найкращі.
Там робота Червоого Хреста організована зовсім по-іншому, ніж у нас. Вставати
доводилося о 4 год ранку.
-
О 14 –й мабуть?
-
Ні, о четвертій.
Робочий день починався о 5 год ранку. Медсестри за призначенням лікаря на автомобілях
Червоного Хреста вирушають по маршруту. Відвідували лежачих хворих. Кому уколи
робили, кому мікстуру давали, кого мили, чесали, заплітали,..
-
А потім по
магазинах. Пам»ятаю, о 7 ранку бачив на твоїй сторінці у Facebook повідомлення, що ти у
супермаркеті…Це не помилка?
-
Ні, не помилка.
Там торгувати починають дуже рано. Мені треба було для хворої закупити ліки,
пральні порошки, зубну пасту, інші речі, по списку. Ось я і виконувала цн
доручення.
-
Мовий бар»єр не
був на заваді?
-
Та ні! Там
повний інтернаціонал. Продавець знає до десятка мов. Зі мною була
медсестра-німкеня. Це полегшувало справу…
-
А коли зміна
закінчувалася?
-
В 11 дня вже всі
були вільні. Хочеш, іди у музей, в картиннц галерею, у диско-бар…
-
І це не
вважалося порушенням трудової дисципліни?
-
Ні, медичні
сестри працюють у Німецькому Червоному
Хресті за гнучким робочим графіком. Вони підлаштовуцються під потреби самотніх
людей похилого віку, лежачих хворих, а не навпаки.
