Початок - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-09-17-824;

Продовженя - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-09-18-828;

Продовження продовження - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-09-25-838)

Юліє, на завершення нашого інтерв»ю, запитання від читачів. Вони хотіли би не тільки прочитати про Будинок перестарілих у Німеччині, як це ми давали на початку нашої розмови, але і побачити: що там, і як там? Чи привезли Ви якісь відеоматеріали?

На жаль, відеокамери ніхто з членів делегації при собі не мав. Тому відеосюжет поки що показати немає змоги. Але є кілька фотографій, які я зняла на свій мобільний телефон. Вони цілком дадуть зорове враження про цей важливий соціальний заклад у м. Ліхтенфельз. Нам дозволили знімати приміщення, обстановку, апаратуру, обладнання, але... без пацієнтів.

А це чому?

Таке у Німеччині законодавство. Поступово воно і у нас запроваджується, так що журналістам поменшає героїв для їх скандальних репортажів. Бо у гонитві за сенсацією, вони часто-густо руйнують приватне життя людей, про яких пишуть.

Тоді показуйте фотографії, які вже є... 

Без проблем. Я їх якраз приготувала для виробничої наради.

Та перш ніж іти до стареньких  у гості, кожен з нас зайшов у супермаркет і на свій розсуд приготував невеликі пакуночки, бо у гості голіруч не випадало йти. Я купила шоколадних цукерок, печиво, помаранчі. Інші медсестри придбали фрукти. Тож тепер можна було пускатися у гості.

Коридор у Будинку перестарілих м. Ліхтенфельза нічим не відрізнявся від нашого. Може трохи інше планування. Але все так само: санітарки багатоярусним візком розвозять по кімнатах випрану і випрасувану білизну. Ось квітів більше. Чистота краща. Всюди видно впорядкованість і домашний затишок.

Їдальня також чимось особливим нас не вразила. Як бачимо, за один раз тут може пообідати 16 чоловік. Якщо його розбити на дві зміни, то тут може спокійно  харчуватися 30-32 особи. Було би що у тарілки накладати…Спеціальна сестра-дієтолог слідкує, щоб страви не повторювалися і не сприяли загостренню хронічних недуг у стареньких мешканців цієї оселі.

Та буває так, що хвороба не дає лежачому пацієнтові відвідувати їдальню. Страви йому приносять у палату. При потребі, годують патронажні медсестри Червоого Хреста. Щоб не було пролежнів, використовується функціональне ліжко, кожна частина якого регулюється, і при необхідності, низ можна зробити верхом, і навпаки. Збоку є пристрій для закріплення резервуару і шлангів для сечоприймання, щоб не порушувати спокій лежачого хворого. Це зручно для обслуги, і для хворого.

Ванна кімната обладнана пристроями, які дозволяють мити тих пацієнтів, які мають обмеження і проблеми з опорно-рухомим апаратом. Наші медсестри з цікавістю познайомилися з усією цією апаратурою, тому що у нас, переважно, такі вигоди ще не запроваджено повсюдно, а є поки що тільки в окремих віп-клініках.

Тиждень стажування пролетів, як один день. Прощаючись з німецькими колегами, ми підняли за їх здоров"я, за усталеною у світі традицією, келихи чудового рейнського вина. До зустрічі, дорогі колеги з Баварії, у Львові !

Дякую, Юліє, за інтерв"ю. Тепер тільки залишилося все, що Ви у Баварії побачили, запроваджувати у життя.

Будемо намагатись. Для цього і їздили по обміну досвідом. Тепер черга німецьких медсестер побувати у нас. На власні очі зможуть побачити, чого ми у них уже навчилися, а що ще треба опанувати.

          Продовження -Частина ІІ.  Для тіла, і для душі - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-09-18-828

          Продовженя продовження - Частина ІІІ. Менеджмент у благодійності - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-09-25-838 

         Фото - Ю. Поліщук

         Записав інтерв’ю журналіст Олександр Апостолюк