МИЛОСЕРДЯ  ПО-НІМЕЦЬКИ

Баденський Червоний Хрест з м.Фрайбурга має партнерські зв’язки з 

Львівською ОО ТЧХ ось уже понад 15 років. Багато за цей час зроблено 

добродійних справ, але ще більше треба зробити. Років п’ять тому до цього

партнерства долучилися червонохрестівці з м. Ліхтенфельз, що у Південній

Баварії. Тож у понеділок, 10 вересня, за досвідом у Баварію вирушила група 

медсестер з ЛОО ТЧХ, яка має повернутися 18 числа цього місяця. Перші 

відомості про перебування делегації у Німеччині нам надіслала по соцмережі 

Facebook медсестра Личаківської РО ТЧХ м. Львова Юлія Поліщук. 

Про цю поїздку партнери домовилися ще торік. Проблема вдосконалення роботи патронажної служби Червоного Хреста в Україні піднімалася не раз, і на її вирішення спрямовано багато зусиль. Досвіду у німецьких колег чимало, то переймати його доручили найкращим медсестрам м. Львова.

В делегацію ввійшли ті медсестри, що зняті вище на фото: (зліва направо) - Надія Піцик – медсестра Шевченківської РО ТЧХ м. Львова, Любов Папроцька – медсестра Франківської РО ТЧХ м. Львова, .Ірина Валько – старша медсестра ЛОО ТЧХ (керівник групи), Оксана Паливода – медсестра МСЦ ЛОО ТЧХ, Юлія Поліщук – медсестра Личаківської РО ТЧХ м. Львова.

В Німеччині делегацію прийняли, як справжніх друзів. У м. Ліхтенфельзі, куди прибули львів’янки, приймаючу сторону очолюють: пан Томас Петрак, гер Тілль Майєр та фрау Сабіне Бехман. Двоє останніх були торік у Львові, як керівники, з німецькими медсестрами з Червоного Хреста. Німецькі червонохрестівці працювали на дільницях пліч-о-пліч з медперсоналом з ЛОО ТЧХ, відвідували хворих на дому, роздавали самотнім лежачим продуктові набори, і за цей час встигли перезнайомитися і здружитися один з одним. Про це ми повідомляли у матеріалах "Голод - не тітка" - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2011-11-09-150, а також "Милосердя, що лікує рани...війни" - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2011-11-03-141, та "Свято Великого Жовтня...з німецьким акцентом" - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2011-11-07-147.

Фрау Сабіне Бехман (на знімку) - керівник високого рангу. Вона – начальник  соціальної станції  Баварського Червоного Хреста м. Ліхтенфельзу, а її колега, гер Тілль Майер - член районного правління  Баварського Червоного Хреста, журналіст-міжнародник, волонтер Німецького ТЧХ, який проїхав майже всі гарячі точки земної кулі, навідується до Львова ось уже впродовж останніх 5 років.

Тілль Майєр – редактор німецької газети "Обермайн-тагблят", що виходить у світ у м. Ліхтенфельзі (Баварія). Журналіст полегшує собі мандри в гарячі точки планети з мандатом Німецького Червоного Хреста, що дозволило йому, з одного боку, побувати під кулями, а з другого – залишитися цілим і неушкодженим на полях локальних збройних конфліктів в Африці, Азії та Європі. Як делегат Міжнародного і Німецького Червоного Хрестів, він працював на Балканах, в Туреччині, Шрі-Ланці, Ірані та Іраку.

До Львова Т. Майєр приїжджав в рамках проекту "Допомагати іншим - приносити задоволення", який проводився у співпраці з Товариством Червоного Хреста України. Свої враження від поїздок він виклав у книзі "Червоний трикутник - важке життя", яка присвячена львів»янам - колишнім в'язням гітлерівських концтаборів. Її презентацію  було організовано у 2007 р. у Львівському національному унверситеті ім. І.Франка, а також у фотостудії Василя Пилип"юка, відомого у світі майстра об"єктива,про що ми повідомляли у рубриці "Світлиця «Калина – UA» у репортажі "Дорогою прощення" - http://lviv-redcross.at.ua/news/2011-09-07-8.

Пан Василь виділив для фотовиставки Тілля Майєра виставковий зал у своїй фотостудії, де розмістив експозицію. Сюди він запросив  гостей з Німеччини, а також підопічних Червоного Хреста, колишніх в"язнів фашистських концтаборів.  За свій рахунок В. Пилип’юк влаштував для запрошених благодійний обід, а на пам»ять про зустріч подарував кожному гарні фотоальбоми своїх робіт.

Фотовиставка  діяла  10 днів. Були гарні відгуки у пресі, на радіо  і телебаченні. Тілль і Василь – заприятелювали. Внаслідок цієї дружби, розширення палітри фотогероїв, пробудженого почуття співстраждання і милосердя до знедолених , нині п. Василь Пилип»юк – член Правління Львівської ОО ТЧХ України. 

З того часу журналістське перо Тілля Майєра стало тільки гострішим. Тож не дивно що на сьогодні Т. Майєр є двократним переможцем конкурсу для працівників німецьких ЗМІ ім. Кобурга (на знімку - церемонія вручення нагороди). Останній раз диплом переможця йому було присуджено у цій номінації за статтю «13 Square Metres of Misery – 13 Quadratmeter Elend», що у перекладі означає "13 квадратних метрів Страждань". Вийшла вона у світ у газеті «Мюнхнер Меркур» з мільйонним тиражем 29 вересня минулого року. У ній автор розповідає про ветерана війни Сеню Мардан, що живе у нелюдських умовах у Львові: без кухні, без ванни, без туалету. Опікується нею медична патронажна сестра Червоного Хреста Любов Папроцька.

І звичайно, Тілль зрадів Любі Папроцькій, героїні свого фоторепортажу, коли побачив її у складі делегації. «Я чула, що Ви свою премію, отриману за статтю, віддали бідним?» - поцівкавилася медсестра у журналіста. «Так, мені зарахували її, як внесок у благодійний фонд допомоги знедоленим пенсіонерам зі Львова, - ствердив Тілль, - про це є повідомлення у мене на сайті».

Ми також приділили увагу цій гострій статті. Про неї, зокрема, йдеться у розповіді директора МСЦ ЛОО ТЧХ Ніни Добренької про чаювання підопічних і працівників Червоного Хреста Львівщини з нагоди Міжнародного дня людей похилого віку, яку розміщено за адресою - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2011-09-30-75

Поселили львівських медсестер не у готель, і не у гуртожиток, а по приватних квартирах своїх співробітників. І не конче у Ліхтенфельзі. Юлії Поліщук (на знімку), наприклад, випало жити у колеги з містечка Кульмбах. Своєю кімнатою вона цілком задоволена. Тут є телевізор з широким екраном, інша ауді- та відео-  апаратура. Слухай на дозвіллі музику, дивися телепрограми.

Тільки дозвілля того є якраз обмаль. З самого ранку і до вечора крутяться медсестри - червонохрестівці, як білка у колесі. Отримують на початку зміни з німецькою напарницею адресний лист і скерування лікаря на догляд за лежачими  хворими на дому, сідають у санітарний автомобіль і їдуть за вказаними адресами.

На перший погляд, робота ніби така сама, як у Львові. Треба давати мікстури, робити масажі і натирання, давати уколи, міряти температуру і тиск, робити перев»язки, накладати віск, закапувати вуха, очі, ніс, - всього і не перелічиш. Та є і відмінності. Самотні німецькі пенсіонери похилого віку носять на зап’ясті електронні датчики. При загостренні хвороби, раптових нападах епілепсії, чи  сердечному приступі спрацьовує автоматика і на допомогу мчать санітарні бригади лікарів і Червоного Хреста.

Служба фрау Сабіне Бехман взяла на себе ще і турботу про належний побут самотніх пенсіонерів похилого віку. Це значить, що її працівники вміють прибрати в кімнаті, випрати, висушити і випрасувати білизну, принести з магазину продукти, зварити їжу, помити посуд, влаштувати банний день, вивести підопічного на прогулянку, оплатити комунальні послуги і багато-багато іншого.

І всім цим премудростям вчаться, з дня у день, наші львівські медсестри з Червоного Хреста. Крім знань, треба сподіватися, вони привезуть з собою і розуміння милосердя по-німецькому. Бо все вище перелічене, там роблять з усмішкою на вустах і від чистого серця.

Фото – Ю. Поліщук, і з німецьких сайтів:

Червоного Хреста м. Ліхтенфельза - http://brklicht.drkcms.de/dienstleistungen/sozialstation.html

Тілля Майєра -  http://www.tillmayer.de/allgemein/medienpreise-fur-%E2%80%9Eabseits-der-schlachtfelder%E2%80%9C-und-%E2%80%9E13-quadratmeter-elend%E2%80%9C/

Прес – служба Личаківської РО ТЧХ м. Львова